Search
English
English
Due to COVID-19 and disruption to international mail service
we have temporally suspended our ‘Free Print Book service’.
In the light of this situation we are not able to mail you the books at this time.
Pray that this pandemic will end soon and the resumption of the postal service.

Sermons

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 14] Не судіть один одного

У Листі до Римлян 14:1 написано: «Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди».
Павло попереджає святих у Римі, щоб вони не засуджували й не критикували віру один одного. У той час у Римі серед віруючих були люди, які цілком присвятили себе церкві, але були також і не надто віддані Римській церкві. Бачачи різне ставлення братів до церкви, віруючі критикували віру один одного. Якщо це станеться з вами, ви повинні відразу ж покласти кінець будь-яким випадам проти слуг Божих, тому що мусите поважати віру один одного. Це справа Божа, а не наша – підносити й зміцнювати Його слуг.
Навіть у церкві Божій серед віруючих виникає безліч проблем. Якщо подивимося на нашу віру, можемо знайти неоднакове ставлення до неї різних людей. Деякі, перш ніж одержати спокуту, були бранцями Закону і, таким чином, усе ще мають сліди законницької віри.
Деякі християни надають величезного значення своєму харчуванню. Наприклад, вони вірять, що не слід їсти свинину. Інші переконані, що за будь-яких обставин вони повинні дотримуватися суботи. Але ми повинні вирішити проблему цих розходжень на користь віри в Божу праведність і не критикувати один одного у дрібницях. Такий зміст того, про що говорив Павло.
 
Павло навчає нас у 14 розділі, що нам не слід критикувати слабкості віруючих, якщо вони вірять у Божу праведність. Чому? Тому що, незважаючи на те, що вони слабкі, вони також вірять у Божу праведність.
Біблія називає тих, котрі одержали спокуту гріхів через віру в Божу правду, дорогоцінним народом Божим. Незважаючи на те, що вони можуть виглядати недосконалими в очах один одного, Бог наказав нам не критикувати інших віруючих. Це тому, що вони можуть бути недосконалими плоттю, але залишатися дітьми Божими у вірі.
 
 

ВІРА КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ВІРИ ІНШИХ

 
У 2-3 віршах написано: «Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину. Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його».
Слуги Божі можуть відрізнятися один від одного підходом до віри в Божу праведність і шляхом наслідування Господа. Віра у спасіння є однаковою для всіх, однак твердість віри в Його Слово може відрізнятися.
Якщо до народження знову по вірі в Євангеліє Божої правди людина була законником, їй буде потрібно якийсь час, щоб відмовитися від особистої праведності та цілком повірити в Божу праведність. Ці люди прагнуть приділяти величезну увагу дотриманню суботи, але не слід критикувати їх, тому що вони також вірять у Божу праведність.
 
Бог з радістю приймає віру тих, котрі визнають Його праведність. Він приймає їх як Свій народ. Отже ті, котрі істинно вірять у Божу праведність, повинні докладати всіх зусиль, щоб тішити Божою праведністю своїх друзів віруючих замість того, щоб критикувати слабкості їх віри.
 
 

МИ НЕ ПОВИННІ ЗАСУДЖУВАТИ СЛУГ БОЖИХ

 
У 4 вірші написано: «Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його».
Ми повинні визнати слуг Божих, котрих визнав Господь, а також їх віру. Ви критикуєте і судите слуг Божих, живучи християнським життям? Тоді Бог ще більше засудить вашу віру. Якщо ви засуджуєте віру тих, кого визнав Господь тільки тому, що не любите їх, ви самі сідаєте в крісло судді, що належить Господу. Так чинити негоже. Замість цього вам належить вдячно приймати навіть тих служителів Божих, котрих ви не любите, і слухати їх наставляння, зростаючи в Божій праведності.
Бог обов’язково прийме нашу віру. Нам слід мати правдиву віру, що заслуговує Боже схвалення й нагороду. Оскільки Бог дозволив нам присвятити наше життя Ісусу Христу, ми дякуємо Йому за Його праведність. Ми повинні прийняти тих, кого визнає Господь, і не визнавати тих, кого Він не визнає. Сподіваюся, що ви будете славити Бога, маючи віру в Його праведність замість того, щоб зростати у особистій праведності. Сподіваюся, що Бог визнає вашу віру і ви врятуєтеся по вірі в Божу праведність.
 
 
ЯКЩО ВОНИ ТАКОЖ ВІРЯТЬ У БОЖУ ПРАВЕДНІСТЬ...
 
«Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові» (Лист до Римлян 14:5-6).
Серед юдеїв були ті, котрі врятувалися через віру в Христа, нашого Господа та Його Євангеліє води та Духа. Багато з них, хоча і вірили в Ісуса, були зв’язані Законом. Але вони вже були слугами Божої праведності і тому проповідували Божу праведність.
Ось чому Павло сказав: «Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних» (Перший Лист до Коринтян 9:20-21).
Ми не повинні ні ігнорувати, ані відмовлятися від віри тих, котрі вірять у Божу праведність, якщо вони дійсно вірять у Божу праведність і служать Господу. Ми повинні визнавати їх як слуг Божих.
 
 

ПРАВЕДНИКИ ЖИТИМУТЬ ДЛЯ ГОСПОДА

 
Вірші 7-9 кажуть: «Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими».
Ми живемо з Христом і вмираємо з Ним, тому що ми врятовані від наших прогрішень і одержали нове життя по вірі в правду, яку Бог розкрив у Євангелії. Усе старе померло в Христі й ми стали новими істотами. Істинно вірити в Божу правду означає знати й вірити в істину, що ви належите Христу. Таким чином тим, котрі вірять у Божу правду, нічого не залишається, як відректися від цього світу й стати слугами Божими.
Якщо ви стали слугою Божим, ви будете звеличувати, любити Його, жити для Його слави й дякувати Йому за те, що Він дозволив вам жити саме так.
Чи ви дійсно належите Христу? Ті, котрі вірять у Євангеліє води та Духа, розп’яті з Христом і повернулися до життя з Ним. Живі чи мертві, ми належимо Христові Божою праведністю. Господь став Богом врятованих.
 
 
НЕ СЛІД ЗАСУДЖУВАТИ НАШИХ ВІРУЮЧИХ ДРУЗІВ
 
У 10-12 віршах 14 розділу Листа до Римлян сказано: «А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові».
Оскільки наш Господь Христос живий, ми один раз станемо на коліна перед Ним і зізнаємося у всьому учиненому. Тому ми не повинні сидіти у суддівському кріслі та засуджувати своїх братів і сестер, але смиренно стояти перед Богом. Набагато важливіше жити для виконання Божої волі, ніж судити один одного в Його церкві. Якщо ми засуджуємо слабкості наших братів і сестер, ми також будемо суджені за наші слабкості перед Богом. Ось чому ми повинні усвідомлювати, наскільки добре жити, щоб разом виконувати Божу волю з Його церквою.
 
Правдива віра наставляє віруючих друзів і прагне досягти Божої праведності. Пам’ятайте, що помилкова віра буде заперечувати Божу праведність, і навпаки буде зводити особисту праведність. А як щодо вас? Чи прагнете ви досягти Божої праведності по вірі? Чи хочете праведності власної плоті?
 
 
МИ ПОВИННІ НАСТАНОВЛЯТИ ІНШИХ
 
Вірші 13-14 кажуть: «Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси. Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте».
Оскільки немає різниці в глибині віри серед тих, котрі вірять у Божу праведність, нам слід, наставляючи один одного, стверджувати віру кожного з нас. Це зміцнить віруючих у Божу праведність. Якщо ми дійсно живемо для Бога і Його праведності, ми є Його народ.
Якщо ви християни, які вірять у Божу праведність, вам можна нічого не робити з вашою вірою у Слово Боже. Якщо ні, то це тому, що ви прагнете домогтися особистої праведності замість Божої. Прагнення особистої праведності в рамках Божої праведності – це те ж саме, що прагнення мирського і перебування в неправильній вірі.
Ті, котрі домагаються особистої праведності, хоча і врятовані по вірі в Божу праведність, живуть як вороги Бога. Бог хоче, щоб усі врятовані по вірі в Його правду, слідували їй усе своє життя.
 
 
ХОДІННЯ В ЛЮБОВІ
 
Вірші 15-18 кажуть: «Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов’ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер. Нехай ваше добре не зневажається. Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми».
Врятовані по вірі в Божу праведність живуть, щоб проповідувати її, не нехтують Його народ заради їжі. Ми іноді приносимо їжу в церкву, щоб поділитися нею і мати дружбу в любові. Але Павло застерігає нас від того, щоб ми не уникали бідних братів і сестер та не прагнули жити лише серед багатих, тому що це може привести наших братів християн до гріхів.
Благословення, яке Господь дарував тим, котрі вірять у Його правду, дозволяють нам слідувати Божій праведності, а нашому розуму перебувати у мирі, дарованому Євангелієм води та Духа, і дають можливість служити Господу разом, ділячись один з одним радістю, що дана нам. Багаті повинні в такий спосіб усвідомити, що їхнє багатство від Бога, і поділятися ним з іншими, щоб усі разом служили Євангелію і слідувати Божій праведності. Бог любить тих, котрі живуть саме таким життям.
 
 
ПРАГНІТЬ НАСТАВЛЯТИ ІНШИХ
 
Вірші 19-21 кажуть: «Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання. Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне».
Давним-давно, у древніх містах Римі та Коринті, люди продавали продукти, що колись були принесені в жертву ідолам. Деякі з віруючих у Божу праведність купували таке м’ясо і їли його. Однак інші віруючі, віра яких у церкву Божу була слабка, думали, що споживання такого м’яса є гріхом. Ось чому Павло сказав: «Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання» (вірш20).
Те ж стосувалося й вина. Проблема пияцтва стосувалася не усіх віруючих. Але Павло застерігав, що такі християни могли послабити віру своїх друзів віруючих, тому для них було б краще припинити ображати пияцтвом своїх побратимів. Таке трапляється й серед нас. Ось чому ми повинні проживати наше християнське життя так, щоб бути прикладом для навколишніх і прагнути Божої праведності. Сьогодні також можуть виникати проблеми стосовно продуктів, які використовувалися предками в якості жертвоприношень, і краще не їсти певної їжі в ім’я тих, котрі слабші у вірі.
 
ВІРТЕ В БОЖУ ПРАВЕДНІСТЬ
 
Вірші 22-23 кажуть: «Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується! А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх».
Люди, які вірять у Божу праведність, мають правильну віру. Віра в Божу праведність є даною Богом; вона очищає нас від усіх гріхів. Християни, таким чином, повинні вірити в Божу правду й мати переконаність у своїй вірі.
 
Біблія каже нам, що слідувати за Богом, не вірячи в Його праведність, є гріхом. Усе, що робиться без віри, є гріхом. Знаючи про те, що усе, що ми робимо без віри, є гріхом, ми повинні ще більше стверджуватися у вірі в Божу праведність.
У Біблії написано: «А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений». Усе для вас очищене, якщо ви їсте з вірою в Божу праведність, тому що Бог створив кожну рослину й тварину.
 
Ми повинні розуміти, яким важливим для нас є знати й вірити в Божу праведність. Ми також повинні бути прикладом для наших друзів – народжених знову віруючих, і поважати їх віру.