COVID-19及び国際郵便業務の中断により、
「無料の本のサービス」を一時的に停止しております。
「無料の本のサービス」を一時的に停止しております。
この状況を考慮して、現時点では無料の本を郵送することはできません。
この全国的流行がすぐに終わり、郵便業務が再開されることを祈ります。
この全国的流行がすぐに終わり、郵便業務が再開されることを祈ります。
Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)
[Chapter 6-3] Віддавайте ваші члени Богу як зброю праведності (Лист до Римлян 6:12-19)
(Лист до Римлян 6:12-19)
«Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности. Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю. Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні! Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність? Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали. А звільнившися від гріха, стали рабами праведности. Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення».
Ми не можемо продовжувати грішити для примноження благодаті
У розділі 6 листа до римлян апостол Павло розповідає, як повинні жити праведники після отримання спасіння від гріхів. Він знову роз’яснює «віру» через Хрещення Ісуса. Нам раз і назавжди пробачили наші прогрішення завдяки вірі в Хрещення, хрест і воскресіння Ісуса.
Ми не можемо сповнитися Божою праведністю та отримати спасіння без Хрещення Ісуса. Якби Ісус не взяв на Себе всі наші гріхи в момент Свого Хрещення, ми б не змогли сказати, що є праведними після прощення гріхів.
Ми можемо з упевненістю сказати, що є праведними, бо всі наші провини перейшли до Ісуса й Він був розп’ятий та засуджений за них. Розділ 6 листа до римлян учить, як врятуватися вірою та як практикувати праведне життя. Павло вигукує: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!» (Лист до римлян 6:1). У попередніх віршах він навчає: «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим» (Лист до римлян 5:20-21). Гріхи світу не можуть перевершити Божу любов і праведність, якими б тяжкими вони не були. Наші гріхи були прощені любов’ю і праведністю Божою завдяки вірі в правдиве слово.
Біблія застерігає, що ми не можемо продовжувати грішити, щоб примножити благодать, навіть якщо ми, живучи у плоті, одержали прощення всіх наших провин. «Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Лист до римлян 6:2-4).
Ми поховані з Ним Хрещенням у смерть
Наша стара людина була розп’ята разом з Ісусом. Це означає, що ми мертві для гріха. Усі наші гріхи перейшли на Ісуса й Він умер замість нас. Таким чином, смерть Ісуса є нашою смертю для гріха. «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть». Наша стара людина плоті була похована з Ісусом Хрещенням у смерть.
Господь узяв на Себе всі наші гріхи в момент Свого Хрещення і вмер на Хресті замість грішників. За природою Він був без гріха. Проте, Він узяв на Себе всі прогрішення та беззаконня грішників і був покараний замість них. Чи ви вірите в це? Йому самому не було за що бути покараним, ми ж, що були грішниками, понесли покарання в Ньому, оскільки хрестилися у Христа Ісуса.
Апостол Павло надавав великого значення Хрещенню Ісуса. Ми також проповідуємо про Хрещення Ісуса. З погляду віри проповідувати про Хрещення Ісуса є правильним. Подібно до того, як у часи Старого Завіту грішник передавав свої гріхи на голову жертви покладанням рук та убивав її, так само Ісус змив усі гріхи завдяки своєму Хрещенню і смерті.
Іван Хреститель хрестив Ісуса, Агнця Божого. Ісус узяв на Себе всі прогрішення світу, коли прийняв Хрещення як жертву. Тому Його смерть була нашою смертю та смертю усіх віруючих. Усі, хто хрестилися в Христа Ісуса померли з Ним. Ті, хто не хрестилися в Ісуса, не можуть ні врятуватися, ані вірити, ні відректися від самих себе, ані перемогти світ.
Тільки людина, яка вірить у Хрещення Ісуса Христа, знає, що вона умерла на Хресті разом із Ним. Ця людина царює й перемагає світ, відрікаючись від себе. Вона може покластися на слово Боже й вірити в нього. Тільки ті, хто вірять, що Хрещення Ісуса є обов’язковою умовою, завдяки якій Він забрав прогрішення світу, отримають прощення гріхів, а отже – повне спасіння.
Хрещення та кров Ісуса є суттю спасіння через прощення гріхів. Якби Ісус не змив усі гріхи грішників Своїм Хрещенням, то Його смерть нічого б не значила для нашого порятунку. Суттю спасіння є Хрещення Ісуса. Усі гріхи світу перейшли на Ісуса, коли Іван Хреститель охрестив Його.
Живучи з Богом, ми ходимо в оновленому житті
Апостол Павло твердить: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть» (Лист до римлян 6:4). Усі, хто хрестилися в Ісуса Христа, отримали відкуплення через віру, поховані разом з Ним та мають оновлене життя в Ньому. Така віра є великою. Віра у Хрещення Господнє є вірою, що ґрунтується на міцному фундаменті.
«Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення» (Лист до римлян 6:4-5). Ми можемо з’єднатися з Богом через віру в Хрещення Ісуса.
Тепер ті, хто вірять в Ісуса Христа, можуть тішитися обновленим життям. Наша стара людина, яка існувала раніше, до народження знову, умерла, а ми відновилися і тепер можемо виконувати нову роботу, жити по-новому, у новій вірі. Народжений знову не живе по-старому і не думає так, як думав раніше. Причина того, що ми повинні відмовитися від старих способів мислення, криється в тому, що наша стара людина вмерла на Хресті разом з Ісусом Христом.
У другому листі до коринтян 5:17 сказано: «стародавнє минуло, ото сталось нове». Господь хрестився в річці Йордан, щоб змити всі наші провини, був розп’ятий на Хресті та воскрес із мертвих. У такий спосіб Він врятував усіх грішників від гріхів, щоб вони могли жити оновленим життям. Усі наші старі нещастя, важкі випробування, гіркота й зранені серця відійшли геть. Тепер почалося нове життя. Спасіння стало відправним пунктом нашого життя.
Коли народ Ізраїлю вийшов з Єгипту і ввійшов у землю Ханаан, Бог наказав, щоб ізраїльтяни дотримувались Пасхи. Вихід з Єгипту символізує спасіння від гріхів. Ось як написано, що Бог сказав до народу Ізраїля: «І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року. Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім. А коли буде той дім замалий, щоб з’їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня. Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні. І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них. І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні. А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!» (Вихід 12:1-11). Ми повинні пам’ятати, що Бог заповів Ізраїльському народу на свято Пасхи їсти м’ясо агнця з прісним хлібом та гіркими травами.
Після спасіння нас чекає ще багато гіркоти. Гірка трава символізує самозречення. Звичайно, це дуже важко, проте, ми повинні пам’ятати, що поховані з Христом. «Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Лист до римлян 6:10-11).
Така є суть єднання з Ісусом. Ми єднаємося з Ісусом через віру в Його Хрещення, хрест і воскресіння, які Він сповнив. Його служіння включає народження, Хрещення від Івана Хрестителя, розп’яття, воскресіння, вознесіння та друге пришестя, щоб судити мертвих. Вірування в усе це і є правдивою вірою, вірою в спасіння, суд і праведність Божу.
У посланні до римлян 6:10 сказано: «Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Лист до римлян 6:10-11). Ми мертві для гріха, але живі для Бога. Тепер ми живемо для Бога. Ми маємо оновлене життя та стали новими людьми.
«Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности. Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю» (Лист до римлян 6:12-14).
«Не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности». Отримавши відкуплення, ми не маємо гріха, які б слабкості ми не виявляли у своєму житті. Ми звичайно маємо немочі, бо усе ще живемо у плоті. Проте, гріх не пануватиме над нами. Якими б слабкими ми не були, не матимемо осуду, бо отримали прощення гріхів завдяки вірі в Хрещення Ісуса та в осуд за гріх через кров Христа. Не забувайте, що наші беззаконня також відносяться до гріхів.
Цілком вірно, що гріх не може панувати над нами. Бог зробив так, що праведники не підвладні гріху. Господь геть-чисто змив наші провини завдяки Хрещенню Ісуса, і тепер вони не будуть панувати над нами, якими б слабкими ми не були. Ісус заплатив за гріхи на Хресті. Усі віруючі не мають гріха, бо Господь заплатив викуп за гріх.
Праведники бачать, що безліч немочей та беззаконь відкриваються в них, але гріх не може панувати над ними і їм немає осуду, коли вони покладаються на віру в Господа. Тому, ми можемо завжди жити оновленим життям.
Зробіть члени ваші знаряддям Божої праведності
Господь благословив праведників жити оновленим життям. Проте, чи можуть вони продовжувати грішити? Звичайно, ні. У посланні до римлян 6:13 говориться: «і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности».
«Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха». Ми були рабами гріха по природі і процвітали у чиненні беззаконь, але у Біблії сказано: «...Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали. А звільнившися від гріха, стали рабами праведности» (Лист до римлян 6:17-18).
Ми, що стали праведниками, звільнилися від гріха та є рабами Божої праведності по благодаті. Ми цілком звільнилися від гріха й отримали можливість стати праведниками, які можуть працювати для Божої праведності.
Але що ми повинні робити з нашою плоттю після того, як отримали спокуту? Як нам слід поводитися з нашою плоттю після отримання порятунку? У Біблії сказано: «Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення» (Лист до римлян 6:19). Що робить плоть, не дивлячись на те, що ми врятовані від гріхів? Плоть звичайно впадає в гріх, навіть якщо в нас немає гріха у серці. Тому ми можемо уникнути гріха, якщо зробимо наші тіла рабами праведності. Це означає, що ми повинні присвятити нашу плоть праведним ділам, бо були створені праведниками.
Ми повинні вправлятися в благочесті
Чи ми є безгрішні після спасіння, незважаючи на те, що наша плоть слабка? Зовсім очевидно, що ті, хто вірять у Хрещення Ісуса, воскресіння, пришестя й останній суд, не мають гріха. Вони – безгрішні. Ми лише повинні присвятити нашу плоть праведним ділам і наші серця також служитимуть праведності. Однак плоть не бажає служити Божій праведності. Тому в першому листі до Тимофія 4:7 сказано: «Вправляйся в благочесті». Ми повинні вправлятися в благочесті.
Це не робиться за короткий час. Коли ми роздаємо книги про Євангеліє людям, то бентежимося, коли зустрічаємо своїх знайомих. Спочатку ми їх уникаємо й навіть можемо повернутися додому через почуття сорому. Проте, якщо ми спробуємо робити це кілька разів, думаючи: «Моя стара людина уже вмерла», а згодом, набравшись мужності, скажемо: «Ти підеш у пекло, якщо не спасешся, тому, щоб одержати спасіння, візьми цю книгу і прочитай її!» Чинячи так, ви можете присвятити свою плоть праведності.
Розділ 6 листа до римлян радить нам, щоб ми зробили свої члени рабами праведності для придбання святості. Ми повинні зробити свої члени рабами праведності. Ми мусимо вправлятися в цьому багато разів. Це не робиться миттєво. Ми повинні пробувати ще і ще. Ми зрозуміємо, як цікаво відвідувати церкву, якщо прагнутимемо відвідувати її. Ми не повинні думати: «Я вірю в це, але мені б хотілося вірувати в це вдома. Звичайно ж я знаю, про що буде проповідувати наш пастор». Як плоть, так і серце повинні знаходитися в церкві. Віра зростає в серці тільки тоді, коли ми робимо свої члени рабами праведності.
Ми маємо присвятити свої члени праведним ділам. Чи ви розумієте, про що я говорю? Ми не повинні утримувати себе від того, щоб збиратися разом і зустрічатися зі своїми духовними наставниками в церкві. Замість того, щоб йти на ринок, вам краще було б заглянути до церкви, відкрити двері та сказати: «Я проходив мимо по дорозі на ринок. Як ви тут?» Часто відвідувати церкву означає зробити свої члени знаряддям праведності.
Тоді ваш пастор, можливо, скаже:
– Сестро, ти не могла б прибрати тут?
– Добре.
– Тоді, будь ласка, прийди сьогодні ввечері.
– Навіщо?
– Сьогодні ввечері в нас буде молодіжне служіння.
– Добре, сьогодні ввечері я прийду.
Ми усі дуже зайняті в цьому світі, але кому віддати нашу плоть у першу чергу, якщо світ постійно кличе нас до себе?
Ми повинні присвятити себе Церкві. Мусимо відвідувати церкву, навіть якщо нас просять пообідати колеги по роботі. Ми не маємо дозволяти нашій плоті перебувати в ресторані, у той час як наше серце є в церкві. Якщо ми змусимо нашу плоть уникати світу та дозволимо їй знаходитися в церкві, то й вона, як і наше серце, будуть перебувати у мирі.
Що ви думаєте з цього приводу? Якщо ваша плоть рветься у якісь плотські місця, ви станете ворогами Бога, ворогами вашої волі і навіть ворогами вашого серця, яке хоче з’єднатися з церквою.
Ми повинні тренувати свою плоть у Дусі
Ми повинні зробити свою плоть рабою праведності, але це не означає, що плоть є досконалою. Ми повинні знову і знову присвячувати наші члени праведним ділам, хоча наша плоть прагне робити те, що їй хочеться. Ми звичайно йдемо таким шляхом. Це залежить від того, чиїми рабами ми робимо нашу плоть.
Апостол Павло радить: «а члени ваші Богові за знаряддя праведности». Це залежить від того, наскільки ви примирили свою плоть. Якщо ви утримуєте свою плоть від вживання алкоголю, то тіло автоматично прагне напитися. Плоть поспішає в бар, у той час як ви перебуваєте в церкві. Якщо ви сидите в барі, серце відчуває біль. Але, якщо ви сидите в церкві, серце відчуває спокій, у той час як тілу боляче.
Плоть також має індивідуальність. Її стан залежить від того, наскільки вона приборкана серцем. Плоть промовляє: «Мені подобається алкоголь», коли постійно п’ємо. Однак плоть каже: «Я ненавиджу алкоголь», якщо ми не п’ємо. Чому? Тому що плоть не приборкана. Усе залежить від того, наскільки ми усмиряємо плоть, незважаючи на те, що наше серце знайшло святість. Дух Святий усе ще утримує нас, хоча ми знаходимося поза стінами церкви. Проте, ми повинні зробити нашу плоть рабом праведності для набуття святості. Тому за будь-яких обставин знову і знову йдіть до церкви.
Ті, хто отримали спасіння, повинні вправлятися у святості. Біблія говорить нам, щоб ми слухали слово Боже та виконували його. Ми повинні коритися слову Божому, тому що нам самим завжди подобається робити лише те, що подобається нашій плоті, адже ми думаємо, що наша плоть належить нам. Ось чому ми ходимо по магазинах, танцюємо та п’ємо спиртні напої, і нам подобається все це; нам важко зосередитися під час служіння в церкві. Ось чому пастор, наш духовний наставник, повинен спрямовувати нас, кажучи: «Ви повинні зайняти свої місця і слухати слово Боже». «Добре».
Незважаючи на те, що нам нудно сидіти і слухати проповідь, нам слід проявляти терпіння, думаючи: «Я повинен терпляче сидіти тут. Чому мені тут так нудно, адже в барі я можу просидіти і три години? Чому я не можу висидіти тут ані години? Тільки година минула з тих пір, як я почав слухати проповідь! Але ж у барі я можу просиджувати і по п’ять годин підряд, а в покер можу грати навіть 20 годин без перерви».
Усе залежить від того, наскільки ви можете упокорити свою плоть. Плоть, що постійно сидить у церкві, ненавидітиме бар. Проте для людини, що привикла пити, перебування в церкві подібне до пекельних мук. Я хочу, щоб ви потерпіли декілька днів, і тоді ви зможете навчитися переносити труднощі. Це дуже важко доти, поки ви не утихомирите свою плоть. Ми зобов’язані проводити час у церкві, коли нам хочеться робити щось інше.
Ми проводимо час у церкві, розмовляючи з нашими наставниками, братами і сестрами, щоб утихомирити плоть. Я відчуваю спокій у церкві, і ніщо не може переконати мене залишити її. Проте, коли я йду по вулиці, то дуже багато речей зводять мене з правдивої дороги! Існує безліч спокус як, наприклад, різні товари, виставлені в яскраво освітлених вітринах магазинів. Коли я добираюся додому, то можу витратити біля двох годин, розглядаючи всі ці речі, і в результаті заблудитися.
Часом я розглядаю новинки у магазинах, і раптом починаю усвідомлювати: «Коли ж я повернуся додому? Хай хтось відведе мене додому». Тому не бродіть туди-сюди. Після богослужіння йдіть прямо додому, їдьте на церковному автобусі та зразу прямуйте до місця призначення. Якщо ви думаєте: «Не потрібно підвозити мене до церкви. Я сам дійду до церкви. У мене дві ноги здорові, тому немає жодної потреби їхати до церкви на церковному автобусі». Однак ви можете заблудитися і піддатися спокусі. Ви повинні бути вдячні, що можете під’їхати до церкви на автобусі і назад, коли служіння буде закінчено, не турбуючись про різні марні речі. Краще, прийшовши додому, прочитати Біблію, помолитись і лягти спати.
Добре жити саме так. Проте людина може сказати: «У мене тверда віра. У мене немає гріха. Я доведу собі. Я не буду пити, навіть якщо піду в бар. Там, де збільшується гріх, ще більше почала прибувати благодать. Я сповнений благодаті». Якщо він думатиме так і піде в бар, то його товариш скаже йому: «Егей, вип’ємо».
– Ні, хіба ти мене бачив колись п’яним? Я кинув пити.
– Ну все одно, випий!
– Ні.
– Ну, чому б тобі не випити хоча б стаканчик вина?
Його друг наливає вина в склянку та простягає йому. Але він думає: «Я п’ю воду, хоч ти і спокушаєш мене випити алкоголю». Потім згадує, як він пив багато років тому і думає: «Як це приємно! Чому ти ще раз не пропонуєш мені вина? Я тільки один раз ковтну». Він швидко допиває свою воду. Потім його товариш здогадується, що він хоче випити і наливає вина в порожню склянку.
– Воно дуже слабке. Як коктейль.
– Ні, мені не слід робити цього. Хіба ти не знаєш, що я вірю в Ісуса?
Проте, в кінцевому результаті він випиває склянку вина і його друг знає, що він п’є.
– Випий тільки сьогодні.
– Добре. Я вип’ю сьогодні, але ти повинен вірити в Ісуса, добре? У мене немає гріха, незважаючи на те, що я п’ю. А в тебе є гріх? Ти повинен отримати спасіння від гріхів.
Дуже важливо, чи ми йдемо на поступки плоті
Усі люди чинять однаково. У цьому немає нічого незвичайного. Надзвичайно важливим є те, як ми використовуємо свою плоть. Зробіть свої члени рабами праведності, щоб заслужити святість. Присвятіть свою плоть святості, бо плоть не має святості. Для прикладу тут я використовував пияцтво. Однак те ж відбувається й в інших сферах. Усе залежить від того, наскільки ми можемо приборкати свою плоть.
Ми раз і назавжди отримуємо спасіння завдяки вірі, й це спасіння вічне, але святість у наших серцях залежить від того, як ми використовуємо свою плоть. Ми відчуваємо, що, коли віддаємо нашу плоть бруду, серце також стає брудним, незважаючи на те, що воно в нас чисте. Тоді ми навіть можемо відмовитися від віри та виступити проти церкви, згадувати ім’я Бога надаремно й відступити від Нього, будучи обманутими сатаною. У результаті ми руйнуємо себе.
Тому стежте за собою, поки вас не торкнула руйнація. Будьте уважними. Як же нам бути з нашими щоденними гріхами, коли ми отримали прощення провин? «А де збільшився гріх, там зарясніла благодать». Господь повністю змив наші щоденні прогрішення, щоб ми ніколи знову не стали грішниками, незважаючи на те, що можемо грішити багато разів.
Ми можемо мати серйозні проблеми, якщо наша плоть знову і знову повертається до зла. Кому ми повинні присвятити свою плоть? Плоть повинна прямувати визначеним шляхом. Усе, про що я говорив до цього часу, має на меті допомогти вам зрозуміти все це.
Плоть наша стає святою, як і наше серце, й вона стає рабою праведності перед Богом, якщо ми робимо її невільницею праведності. Якщо ми не знаємо, як жити, отримавши спасіння, то повинні сконцентрувати наше життя на Церкві. Біблія каже, що Церква – це житло. Ми п’ємо воду, їмо духовну їжу та продовжуємо підтримувати дружні стосунки так само, як ми б пили чи розмовляли один з одним деінде.
Церква – це те ж саме, що й житло. У церкві ми продовжуємо дружити і спілкуватися один з одним. Ось чому ми повинні постійно ходити до церкви. Людина, яка зазвичай ходить до церкви, стає духовною людиною, а людина, що не ходить до церкви, не може перебувати у Дусі, якою б твердою не була її віра. Людина, яка зазвичай приходить до церкви, автоматично духовно зростає, незалежно від того, наскільки вона слабка. І це завдяки духовності, набутій після спокути.
Для нас немає кращого місця, ніж церква. Я хочу, щоб ви приходили до Божого храму стільки разів, скільки можете, і продовжували підтримувати дружбу з Божим людом. Заходьте до церкви, відвідуйте кожне богослужіння, слухайте слово Боже та радьтеся з церковними наставниками про те, що ви збираєтеся зробити, про свої плани на майбутнє.
Ви повинні сконцентрувати своє життя на слові Божому та якнайчастіше збиратися разом. Тоді ви зможете жити вірою і не терпіти поразок. Усі ми можемо виконати своє призначення й одержати благословення від Господа. Я хочу, щоб ви вчинили свою плоть і серце знаряддям Божої праведності.
Copyright © 2021 by The New Life Mission