Search
Tiếng Việt
Tiếng Việt
Do COVID-19 và việc gián đoạn dịch vụ thư quốc tế,
chúng tôi đã tạm thời đình chỉ "Dịch vụ sách in miễn phí" của chúng tôi.
Trong trường hợp này, chúng tôi không thể gửi sách cho bạn vào lúc này.
Xin cầu nguyện cho đại dịch này sớm kết thúc và dịch vụ bưu chính nối lại.

Bài giảng

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 3-1] Передмова до розділу 3 Листа до Римлян

Апостол Павло сказав, що людська невірність жодним чином не знищує Божу вірність. Продовжуючи розпочату у другій частині тему переваги юдея над язичником, в третій частині апостол Павло підкреслює, що юдеї не мають жодної переваги перед язичниками. У цьому розділі апостол Павло порівнює Закон із Законом Божої справедливості, про яку він говорив раніше, праведності Божої, яка дає грішникам можливість знайти Божу справедливість та наблизить їх до праведного життя. Апостол Павло підкреслює, що врятуватися можна не власними вчинками, але через віру в Божу правду. 
 
Апостол Павло сказав, що навіть якщо євреї й інші народи не вірять у Божу праведність, то це не значить, що їхнє невір’я знищує Божу справедливість. Бог не може брехати, істинність Його правди не може зникнути. Сила Його праведності не зменшується від того, що євреї не вірять у неї. 
Справедливість Божа, яку проповідував Павло, не принижується невір’ям людей. Кожний, хто вірить у Боже спасіння, дароване грішникам, виповнюється Божою праведністю, і ця праведність є досконала в порівнянні з людською мораллю та уявленнями людей про справедливість. 
Апостол Павло засуджував людей, що не вірять у Божу праведність, за те, що вони уявляють Бога брехуном. Бог сказав, що Він Своєю правдою цілком врятував людей від гріхів, але вони, не вірячи в це, представляють Бога брехуном. Та незважаючи на невір’я, правда Божа ніяким чином не применшується.
 
 

Яким чином відкривається Божа праведність?

 
Ті, хто не вірять у Божу праведність, понесуть покарання за свої гріхи. Ми можемо підтвердити праведність Божу завдяки спасінню, дарованому нам Господом. Ті, хто вірять у Божу праведність, одержують прощення гріхів і життя вічне. Кожен, хто вірує в істинність Божої справедливості, може виповнитися благодаттю. 
Божа праведність – це не неправда, це істина. Кожен є брехуном перед Богом. Бог же праведний, бо завжди виконує те, що обіцяв. Таким чином, Божа правда перемагає людську неправду. Людина повинна вірити в Божу справедливість. Бог ніколи не змінює своїх задумів на відміну від людей, які часто чинять не так, як вони обіцяли, але так, як їм вигідно в той чи інший момент. Бог завжди дотримує обіцянки, дані Ним людству. 
У листі до римлян 3:5 сказано: «А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо?» Неправда людей відкриває Божу справедливість. 
Божа правда відкривається через недосконалість людської природи. Ісус же, щоб врятувати грішників від гріхів, чинив праведно. Тому на тлі людських недоліків Божа правда сіяє ще яскравіше. Цю правду можна знайти у Євангелії води та Духа, яке сповнене Божою правдою. Усі люди грішать до самої смерті, але любов Божа величніша за людські прогрішення. Божа любов рятує від гріхів тендітні душі грішників. 
Наш Господь перемагає всі гріхи світу і рятує нас прощенням гріхів. Ніхто не може вести безгрішне життя. Оскільки люди приречені на вічне пекло, то Бог наділяє їх Своєю любов’ю. У цьому й полягає Божа праведність.
Ми, люди, є брехунами від самого дня народження, і відкидаємо Божу справедливість, не віруючи в Слово Боже. Перед обличчям Бога людство приречене, оскільки ніякі вчинки людей не можуть бути прийнятні для Бога. Але Бог рятує нас від гріхів Своєю любов’ю, бо Він змилувався над нами. Усі люди приречені зійти в пекло, тому що вони розбещені сатаною, і тому що згрішили. Але, незважаючи на це, Бог послав Свого Улюбленого Сина, щоб вирвати людей з пут сатани і врятувати їх від влади пітьми. 
Апостол Павло сказав, що людина може щодня намагатися вести доброчесне життя, але це їй не допоможе, вона все одно буде грішити усе своє життя. Більше того, гріховність і розбещеність людей виявляє Божу правду і любов. Відсутність праведності в людей привела до появи такого посланця, як Павло. Павло пізнав Божу справедливість, виповнився нею та тому одержав дар Святого Духа. Тільки після цього він зміг проповідувати праведність Божу.
 
 

Євангеліє, яке проповідував Павло, ґрунтувалося на Божій праведності.

 
Євангеліє, яке проповідував Павло, ґрунтувалося на правді Божій. Апостол Павло повинен був проповідувати Євангеліє тому, що Бог полюбив грішників, і полюбивши їх, врятував від усіх гріхів. Божа любов та спасіння відкривається у Євангелії води та Духа. Таким чином, прощення гріхів залежить від нашої віри в Божу праведність. Однак проблема полягає в тому, що люди вважають, що для того, щоб одержати спасіння, необхідно вести доброчесне життя. Людина не може бути гарною завдяки своїй природній сутності. Бути гарним і добрим тільки зовні є зайвою перешкодою до знаходження Божої праведності. Люди не повинні думати, що для того, щоб прийняти Євангеліє духовного обрізання, дароване Богом, вони повинні вести праведне життя. 
Насправді ж ніхто на землі не може бути праведним. Тоді яким чином грішники можуть одержати спасіння від гріхів? Вони повинні відкинути думки про те, що для свого порятунку вони обов’язково мусять вести праведне життя. Багато людей не бажають відмовлятися від тих стандартів, за якими вони звикли жити, і тому вони не можуть повністю врятуватися від своїх прогрішень. Божа правда, що відкривається в Євангелії духовного обрізання, показує нам, як наша неправда служить для демонстрації Божої любові та того, наскільки великою є Його праведність. Тому ті, хто вірять у Божу правду, пишаються Його праведністю, але не своєю. Праведник вихваляє тільки Божу праведність і високо підносить її, тому що вона від Бога. 
Апостол Павло говорив законникам про роль Закону. Законники вірили, що вони увійдуть у Царство Небесне завдяки добрим справам, але якщо, увірувавши в Ісуса, вони не ведуть праведного життя, вони ніколи не знайдуть Божу праведність. Закон – це немов дзеркало, у якому відбиваються гріхи людства. Апостол Павло говорив про те, що віра людей ґрунтується на Законі й тому їх віросповідання неправильне. Ось вчення Павла, яке веде нас до Божої праведності. 
У своїх проповідях Павло звертався до тих, котрі слідували настановам лжепророків і не вважали, що зможуть бути праведниками й безгрішними, увірувавши в Ісуса. Павло говорив невіруючим, щоб вони увірували в Божу правду й у такий спосіб уникли суду за гріхи. Павло говорив про те, що ті, хто не вірують у спасіння водою і кров’ю Ісуса, підлягають суду. Вони просто приречені на осуд, бо не вірять у Бога. Павло говорив про те, що грішники повинні звернутися до Божої праведності і виповнитися нею для того, щоб уникнути жахливої кари за гріхи. 
 
 

Чи можемо ми грішити ще більше лише тому, що віримо в Божу праведність?

 
У 7–ому вірші сказано: «Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?» Дійсно, якщо нас називають безгрішними, то чи можемо ми продовжувати грішити? З цього приводу Павло дає нам пояснення. Якщо ви вважаєте, що можете продовжувати вільно грішити і брехати з тієї причини, що Бог врятував нас Своєю правдою, то ви не знаєте Божої правди, а насправді обмовляєте й ганьбите Божу праведність. 
Навіть у наші дні безліч людей ганьблять Божу праведність у своїх серцях. Це те саме, що відбувалося за давніх часів. Павло написав своє Послання близько 2000 років тому, і навіть тоді були люди, які загрузли у своїх власних міркуваннях. 
Дотепер більшість християн, які ще не народилися знову, мають невірне розуміння, думаючи, що якщо людина стає безгрішною, то вона повинна навмисно грішити. Ті, хто не народилися знову, ганьблять праведників, які народилися знову завдяки Євангелію води та Духа. Не народжені знову ганьблять народжених знову праведників, слідуючи своїм позбавленим віри помислам. Правдива віра не може бути усвідомлена людською плоттю. Гріх – це те, що ви робите все життя. Як праведник, так і грішник неминуче грішать. Однак ті, які заперечують Божу праведність, мають гріх, а ті, які вірять у Божу праведність, є без гріха. 
Павло сказав невіруючим: «Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися» (Лист до римлян 3:3–4). Невір’я людей у Божу праведність ніяк не може применшити чи знищити Його правду. Якщо людина вірить у Божу правду, то вона врятована. У той же час, якщо людина не вірить у неї, то не може сповнитися Божої правди. Правда Божа непохитна повік. Ті, хто успадкують пекло, не вірять у Хрещення Ісуса та Його кров і ніколи не зможуть очиститися від своїх гріхів. Божа правда, що приводить віруючих до народження знову, ніколи не зникне лише тому, що люди не вірять у неї. 
 
 
Осягнення Божої праведності не залежить від людських зусиль
 
Знаходження Божої праведності не має нічого спільного з учинками людини. Воно має відношення тільки до нашої віри в істину, яка твердить, що Божа правда є відпущенням наших прогрішень. Людина, яка вірить в істину води та Духа, знаходить Божу праведність у вірі, але той, хто не вірить у Божу праведність, понесе покарання відповідно до Божого слова. 
Бог послав Ісуса у цей світ і зробив Його каменем спотикання для тих, котрі не чують слів Божої правди. Безліч людей добровільно прирікають себе на муки пекла, не бажаючи вірити в Божу правду, і це за тих обставин, що Ісус дарував людям цю правду, ставши їх Спасителем. Можливість стати праведником і знайти життя вічне дається навіть самому злісному нечестивцю. У той же час людина, яка чинить добрі справи, може не врятуватися від загибелі, якщо вона не вірить у Божу праведність, що дарує відпущення гріхів і можливість народитися знову. 
Відплата за гріх – смерть, тому кожен, хто має гріх, віддасться на покарання. Ісус став каменем спотикання для тих, котрі намагаються утвердити свою власну правду та стараються увійти до Царства Небесного, не вірячи в праведність Божу. Наслідком таких спроб є загибель тих, хто, навіть віруючи в Ісуса, не вірять у Його праведність. 
Деякі люди кажуть, що вони грішники, які одержали спасіння від гріха, але такого поняття, як «врятований грішник», не існує. Як людина може знову стати грішником після того, як вона була врятована від гріха? Людина безгрішна, якщо вона врятована від гріха, але вона грішна, якщо ще не одержала такого порятунку. У Царстві Небесному не може бути ані одної людини з гріхом. Бог заявляє: «Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних» (Книга Псалмів 1:5). 
Люди ставлять собі запитання про те, яким чином вони можуть стати праведниками, щодня чинячи гріхи. Однак їм не варто турбуватися про це. Стати праведником, віруючи в Божу праведність, можливо тільки тому, що Господь уже знищив усі прогрішення світу, у тому числі й майбутні гріхи, Своїм Хрещенням у річці Йордан та смертю на Хресті, і тим самим сповнив усю правду Божу. Грішники можуть стати праведниками, просто віруючи в Божу правду. Чи будете ви боржником після того, як сплатите свій борг?
Наш Господь знищив усі наші гріхи Своєю правдою. Господь врятував тих, котрі мають досконалу віру в Євангеліє води та Духа. Тому для них не буде суду, незважаючи на те, наскільки недосконалими можуть бути ці люди. Ми усі можемо стати праведниками, віруючи в Божу праведність. 
 
 
Людські помисли ведуть до загибелі
 
Людські міркування ведуть нас до смерті; їх породжує наша плотська сутність. Духовні помисли беруть початок із віри в Божу правду. Диявол здатний панувати над людськими думками. У людей немає іншого вибору, як грішити своєю плоттю. У той же час людина, яка вірує в Божу правду, стає праведною через віру у Хрещення і кров Ісуса. Ніхто не може стати праведним, якщо намагається уникнути провин. Ніхто не може стати цілком безгрішним, якщо піддає себе фізичним випробуванням з метою досягнення святості. Це божевілля, якщо християнин думає, що зможе увійти в Царство Небесне, ставши праведником, який ніколи не грішить перед обличчям Бога. 
Ми можемо відразу врятуватися від наших прогрішень, увірувавши в Божу праведність. Більше того, кожен грішник може бути повністю врятований від гріхів, якщо він вірить у благодать Євангелія води та Духа, яке веде віруючих до народження знову. Декому може здатися, що, з точки зору людини, стати безгрішним неможливо. Проте це можливо здобути, віруючи в слово Боже. Людина не може жити, не грішачи своїм тілом, але серце людини стає безгрішним, якщо вона дійсно вірить у Божу праведність. Плоть має потребу в задоволенні своїх бажань; тіло не може утриматися від гріха, оскільки воно постійно вимагає задоволень. Бог говорить істину: людина може стати праведником, тільки віруючи в Євангеліє води та Духа, дароване нам Господом. Ми не можемо увійти до Царства Небесного, роблячи добрі справи своєю плоттю. Ми можемо увійти в Царство Небесне, лише віруючи в Божу правду.
 
 
Різниця між тими, які живуть по плоті, та тими, які живуть за духом
 
Люди, які живуть по плоті, не можуть зрозуміти істину, яка твердить, що вони можуть стати безгрішними завдяки вірі та що вони здатні стати праведниками, народженими знову християнами. Це відбувається тому, що вони вважають, що навіть покаявшись у сьогоднішніх гріхах, вони вже наступного дня будуть грішити. 
Хоч людина не може стати праведником завдяки своїм ділам, однак це можливо завдяки Божій праведності. Адже віруючи у Хрещення і кров Ісуса людина знаходить Божу праведність. Божа праведність здатна знищити гріхи всіх народів. Це дозволяє нам бути праведниками і називати Бога нашим Батьком. Однак ми повинні знати, що правдива віра починається з вірування в Божу праведність. Праведність народжується не від плотських задумів, але через віру в слово істини.
Безліч не народжених знову людей не здатні сховатися від своїх власних думок, тому що вони немов знаходяться в полоні цих переконань. Такі люди ніколи не зможуть сказати, що вони стали праведниками, тому що живуть плотськими помислами, хоча й стверджують, що вірують в Ісуса. Людина може сказати, що вона безгрішна перед обличчям Ісуса тільки тоді, коли вона вірить у слова духовного обрізання, у яких прихована Божа правда. 
Таким чином, якщо людина бажає знайти Божу праведність, вона повинна почути слова істини від народжених знову й цілим своїм серцем увірувати в них. Святий Дух перебуває у кожнім праведнику, який вірує в Божу праведність. Я сподіваюся, брати, що ви завжди пам’ятатимете цю істину. Якщо ви дійсно бажаєте сповнитися благодаттю та бути народженими знову, Господь дозволить вам зустрітися з народженою знову людиною, яка вірить у Його праведність. 
 
 
Ви твердите, що немає жодної праведної людини?
 
У 9–ому і 10–ому віршах говориться: «То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бо ж ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, як написано: Нема праведного ані одного». 
Що це означає? Чи говорять ці слова про наш стан до чи після того, як ми народилися знову? Ми всі були грішниками, перш ніж народилися знову. Слова: «Нема праведного ані одного» відносяться до того нашого стану, у якому ми знаходилися, перш ніж Ісус виконав обряд очищення світу від усіх гріхів. Жодна людина не може стати праведником, не вірячи в Ісуса. 
 
Серед людей, які поклоняються ідолам чи сповідують єретичні релігії, існує таке поняття, як «зростання у святості». Однак «нема праведного ані одного». Чи думаєте ви, що грішник може стати праведником, тренуючи тіло й душу? Ні. Ніхто не може стати праведником своїми власними зусиллями. 
«Немає праведного ані одного». Немає жодної людини, яка стане чи вже стала праведним завдяки доброчесному способу життя. Немає ані одної людини, що стала безгрішною за своїми власними зусиллями. Це можливо тільки завдяки вірі в духовне обрізання, у якому прихована Божа праведність. 
Вірш одинадцятий говорить: «нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би». Немає жодної людини, яка усвідомлювала б свої власні нечестиві вчинки. Іншими словами, немає жодної людини, яка б усвідомлювала, що вона відправиться в пекло. Грішник навіть не в змозі зрозуміти, що він грішник. Він живе, не розуміючи, що піде в пекло за свої провини. Деякі намагаються врятуватися від гріха, визнаючи той факт, що вони заслуговують потрапити в пекло через свої гріхи. Однак немає жодної людини, яка б усвідомлювала свою грішну сутність перед обличчям Бога й осмислювала б, що їй приготовано пекло.
 
Отже, чи маємо ми які-небудь переваги перед обличчям Бога, чи не маємо? Існування всіх людей абсолютно даремне, аж поки вони не народяться знову. Хоча ми і стали праведниками завдяки Богу, чи не були ми у свій час тими, що повставали проти Бога, відмовлялися вірити в Його праведність і навіть хулили Його?
Як же грішник може прославляти Бога? Як грішник, який не може вирішити проблеми власних гріхів, може підносити хвалу Богу? Вихваляння Бога для грішника не може бути правдивим, щирим поклонінням Богу. Як взагалі можливо, щоб грішник вихваляв Господа? Грішник ніколи не зможе піднести хвалу Богу, і Він ніколи не прийме нічого від подібної людини. 
В даний час по всьому світу проводиться безліч богослужінь прослави. Однак тільки ті, хто вірять у Божу праведність, можуть істинно вихваляти Його. Як ви думаєте, чи сподобається Богу, якщо грішник буде Його вихваляти? Вихваляння грішника подібне до жертви Каїна. Навіщо Богу приймати безглузді молитви, що походять із грішних сердець?
У 12–ому вірші говориться: «усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!». Ті грішники, що «повідступали», нічого не знають про великі справи, звершені Богом заради них, і не вірять ані в Нього, ані в Слово істини. Більше того, грішники не тільки відмовляються підтримати Слово Боже чи увірувати в нього, але навпаки, завжди думають про плотські пристрасті, які породжують їх власні думки. А, отже, вони ніколи не зможуть сказати, що може сподобатися Богу, а що ні. 
Єдино правильне судження можливе лише через слова істини, які містять Божу праведність. Правильні рішення та правдиві судження можливі тільки в рамках Божої праведності. Ви повинні знати, що всі законні рішення походять не від людей, але від Божої правди. Помисли людей зіпсувалися та відкинули Божу праведність. Люди кажуть: «Я думаю і вірю згідно з моїми власними переконаннями, і мені все одно, що про це говориться в Біблії». Але я сподіваюся, що ви розумієте, що якщо людина не відмовляється від своїх власних думок, її можна порівняти з тими, котрі своєю егоїстичною упертістю відкидає Божу праведність. Я сподіваюся, що ви розумієте, що людина, яка думає подібним чином, ніколи не зможе знайти Божу праведність.
 
 
Плотські помисли ведуть до духовної смерті
 
Ті, хто не народилися знову, самі себе засудили. Такі люди зовсім не звертають увагу на те, що написано в Біблії. Навпаки, якщо слова Божі в чомусь не відповідають тому, що думають і роблять ці люди, то вони говорять, що ці слова невірні й погоджуються тільки з тим, що співпадає з їх поведінкою та способом мислення. У Біблії говориться про те, що всі спокусилися та зійшли із правдивого шляху через свої думки та егоїзм. Якщо людина бажає звільнитися від гріхів найбільш правильним способом, то їй необхідні Божа праведність та справедливість. У чому ж полягає Божа справедливість?
Божа справедливість – це правда Божа; ви повинні знати, що слово Боже є критерієм правдивої Божої справедливості. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Євангеліє від Івана 1:1). Кого мається на увазі під ім’ям «Слово»? Хто був разом із Богом Отцем та Святим Духом? Це наш Спаситель Ісус Христос. Ісус Христос став нашим Спасителем і Царем царів. Ісус є Бог.
В Євангелії від Івана сказано, що на початку було Слово, і Слово було Бог. Так, Господь Ісус є наш Спаситель. Слово було Бог; Він був образом істоти Його (Лист до євреїв 1:3). Спаситель є Бог. Оскільки Слово і є Сам Бог, то слова Його правди відрізняються від наших людських міркувань. Ви повинні усвідомити, що грішники роблять спроби зрозуміти Божу правду, покладаючись на свою власну інтуїцію. І це тоді, коли вони навіть не знають про Божу праведність. Той, хто твердо вірить у Божу справедливість, має привілеї перед обличчям Господа і Бог використовує цю людину для угодних Йому справ. Такі люди сповнені благодаттю.
Усі люди протистоять Богу своїми думками й гріхами. Ви повинні знати, що заяви деяких людей про їх праведність, доброзичливість по відношенню до інших – суцільне лицемірство, народжене людськими думками; воно розчаровує Бога. Заявляти про свою порядність і доброзичливість значить виступати проти Бога. Адже немає жодного праведного окрім Нього. Якщо християнин відкидає Його досконалу любов та правду спасіння, не будучи народженим знову, то він повстає проти Бога.
Чи ви думаєте, що Бог покарає тільки тих, котрі чинять великі гріхи в цьому світі? Ні, гнів Божий обрушиться на усіх, хто не вірять у Його правду. 
Якщо людина не вірить в Ісуса, то нею постійно володіє бажання вести доброчесне життя. Хто вселяє їй подібні думки? Сатана. Адже тільки-но народившись, людина вже не в змозі вести праведне життя. Тому Слово Боже велить нам удостоїтися прощення провин. Чи означає це, що завдяки прощенню гріхів ми можемо навмисно грішити, щоб збільшувалася благодать? Звичайно, ні. Оскільки люди заражені гріхом ще від дня свого народження, їм призначено піти в пекло. Проте Бог дозволяє людям отримати прощення гріхів, яке Ісус уже приготував для людства. Він є Богом спасіння і радить усім нам врятуватися, прийнявши в наші серця слово Його правди, в якому є істина. 
 
 
Якою є людина за своєю природою?
 
Вірші 13-18 зауважують: «Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми...»
 
«Язиком своїм кажуть неправду...» А як майстерно усі ці люди обманюють! У Євангелії від Івана написано: «Як говорить неправду, то говорить зо свого...» (Євангеліє від Івана 8:44). «Я кажу правду. Це правда. Чи ви мене розумієте?» Усе, сказане людиною, яка не народилася згори та стверджує, що говорить правду, є неправдою. 
Той, хто не народився згори, не може не брехати; він не може не обманювати людей, до яких звернені його слова. Така людина наполягає на тому, що все, про що вона говорить, є істинна правда. Але парадокс полягає в тому, що кожного разу, говорячи неправду, вона обманює інших, говорячи, що це правда. Усе, про що б не казала людина, яка ще не народилася згори, є неправдою, тому що вона не вірить у Божу праведність. 
 
Шахрай ніколи не скаже, що те, що він робить, є шахрайством. Навпаки, він буде стверджувати, що все це реально й справедливо. Щоб змусити людей повірити йому, він буде говорити відкрито, оперуючи реальними даними. «Я кажу вам істинну правду. Якщо ви інвестуєте капітал у цей проект, то заробите купу грошей. Вкладіть тільки мільйон доларів, і протягом року ви одержите два мільйони прибутку. Це цілком новий напрямок у бізнесі, він абсолютно безпечний. Ну ж бо, покваптеся, адже є багато людей, котрі теж бажають вкласти гроші у це діло». Ось у такий спосіб шахрай розмовляє з людьми. Але пам’ятайте, що людина, яка не отримала прощення гріхів, завжди обманює. 
 
У Біблії сказано, що якщо сатана говорить неправду, то говорить своє, оскільки неправда властива йому. Усе, що каже людина, яка не народилася згори від води та Духа, є неправдою. Немає нічого дивного в тому, що священик, котрий не народився згори, обманює своїх парафіян, говорячи про те, що вони стануть багатими людьми, якщо будуть щедро жертвувати на церкву. Більше того, такий священик може сказати, що якщо людина стане церковним старостою, то обов’язково розбагатіє завдяки «невідворотному благословенню Господньому». Чому ж люди так прагнуть стати церковними старостами? Тому що їх обманюють священики, котрі стверджують, що Бог дарує матеріальне благополуччя тим, котрі стають церковним старостою. Усім відомі випадки, коли багато християн позбулися свого майна, намагаючись стати церковним старостою. Такою була відплата за надмірну віру в слова їх священиків. Але ж вони жертвували тим лжесвященикам величезні суми грошей, щоб стати старостою.
 
Подивімося ще раз, що сказано в посланні до римлян (3:10). Слова «як написано» вказують на те, що наступна за ними цитата наведена зі Старого Завіту. Щоб не вдаватися до додаткових пояснень, Павло цитує Старий Завіт: «Бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!» (Книга Псалмів 5:10). «Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!» (Книга Ісаї 59:7). Люди, котрі знаходяться на шляху до пекла через те, що не знають Божої правди, варті співчуття. 
 
У вірші 19 сказано: «А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові». 
«Бо Закон чинить гнів» (Лист до римлян 4:15). Бог дав Закон тим, котрі не народилися згори, щоб вони визнали себе грішниками. Закон учить, що жодний грішник не здатний жити відповідно до Закону Божого. У Біблії ясно сказано, що Бог дав нам Закон не для того, щоб ми діяли за Законом. Чи означає це, що Бог скасовує Закон? Ні, Він не скасовує його. Бог сказав, що передає нам Закон через Мойсея, щоб ми зрозуміли, що грішимо. Він хоче, щоб ми усвідомили нашу гріховну сутність за допомогою Закону та щоб зрозуміли, що Закон даний нам не для того, щоб його дотримуватися. Закон даний для того, щоб підкреслити недосконалість та немічність людської істоти.
 
Отже, у вірші двадцятому сказано: «Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається». Жодна плоть не виправдається перед Ним справами Закону. Це відноситься не тільки до самого Павла, але й до всіх інших рабів Божих. Немає жодної людини, яка б дотримувалася Закону в минулому. Немає жодної людини, яка б притримувалася Закону в даний час. Немає жодної людини, яка б змогла дотримуватися Закону в майбутньому. Отже, жодна людина, яка додержується Закону, не може стати праведною. Чи можемо ми стати праведниками, дотримуючись Закону? Читаючи ці рядки з послання до римлян, можна подумати, що ми здатні стати праведниками поступово, крок за кроком, роблячи благі справи після того, як увіруємо в Ісуса. Однак це зовсім не так. Казати, що людина може увійти в Царство Небесне, поступово зростаючи у святості, абсолютно невірно, це – неправда. 
 
Усі ті, хто ще не народилися знову, знаходяться під законом Божим, законом гріха і смерті (Лист до римлян 8:2). Як тільки людина стає християнином, вона починає думати, що повинна жити відповідно до Божого слова. Люди почувають себе зобов’язаними жити, дотримуючись Закону. Але насправді вони взагалі не можуть дотримуватись Закону. Ось чому вони починають щодня підносити Богу молитви покаяння за свої прогрішення. Вони не усвідомлюють того, що занурюються в трясовину безнадійної релігії, яку називають християнством. Це говорить про те, що подібне релігійне життя неправильне вже з самого початку. Спроба дотримуватись Божого Закону веде християн до зіткнення з Божою праведністю, хоч Закон даний лише для того, щоб люди усвідомили себе грішниками. 
Доктрина Зростання у святості, яка існує у християнстві, присутня в язичницьких релігіях світу. Точнісінько як і буддистське вчення «занурення в нірвану», християнська доктрина зростання у святості стверджує, що людські плоть і дух стають усе більш та більш праведними після того, як людина увірує в Ісуса, і що зрештою людина стає настільки праведною, що зможе увійти в Царство Небесне. 
Людина народжується ураженою гріхом. Тому все своє життя вона здатна тільки поширювати гріх. Вірус гріха походить із тіла людини, навіть якщо вона не збирається поширювати гріх. Існують єдині ліки від цієї хвороби. Необхідно слухати слова правдивого Євангелія, у якому відкривається Божа правда, і вірити в них. Людина може бути врятована від усіх прогрішень та навіть отримати вічне життя, якщо вона слухає і вірить у слова правдивого відпущення гріхів, що дозволяє нам одержати духовне обрізання.
 
Чи може в цьому світі існувати людина, яка, навіть після народження знову живе, сповна дотримуючись Закону? Немає такої людини. У Біблії сказано: «Законом бо гріх пізнається» (Лист до римлян 3:20). Чітко і ясно. Адам і Єва не звернули уваги на Слово Боже, тому що не вірили в нього, і згрішили, будучи обманутими сатаною в часи Безневинності. Таким чином вони передали гріх своїм нащадкам. Незважаючи на те, що всі люди успадкували гріх від своїх предків, вони навіть не знали, що насправді народжуються грішниками. 
З часів Авраама Бог дав людству конкретне знання Своєї правди, щоб усі отримали прощення гріхів, віруючи в Його слово. 
 
 
Павло каже нам, що правда Божа з’явилась без Закону
 
«А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає» (Лист до римлян 3:21–22). 
З’явилася правда, «...про яку свідчать Закон і Пророки...». Слова «...Закон і Пророки...» означають Старий Завіт. Тобто Павло говорить про ту правду, яка відкривалася через систему жертвоприносин, описану в Старому Завіті. У Святому Писанні ясно сказано про Божу правду, завдяки якій людина може одержати прощення провин за допомогою приношення жертви за гріхи. Отже, віровчення Павла ґрунтувалося на вірі в Божу праведність, про яку скрізь промовляє Святе Писання. 
Павло стверджує, що кожний віруючий в Ісуса Христа може знайти Божу праведність. Чи бути врятованим, чи ні, цілком залежить від того, чи людина вірить, чи не вірить. Тому Павло твердить, що правда Божа з’явилася «...через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає».
 
Якою є правдива віра? Що є суттю віри? Сутністю віри є Ісус Христос. У посланні до євреїв сказано: «дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри...» (Лист до Євреїв 12:2). Ми повинні довідатися про Божу правду від народжених знову праведників та отримати спасіння у Христі Ісусі, віруючи в цю правду, й жити вірою в Божі слова. Вірити всім серцем у правду Господню означає мати правдиву віру. 
«Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Лист до римлян 10:10). Ми можемо стати праведниками, віруючи всім серцем у Хрещення і кров Ісуса, і можемо утвердитися у своєму порятунку, сповідуючи устами нашу віру. Прощення гріхів не можна досягнути нашими вчинками, але тільки через віру в Божу праведність.
«Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів» (Лист до римлян 3:23–25). 
У Біблії сказано, що всі згрішили, і тому позбавлені Божої слави. У грішників немає іншого вибору, як піти в пекло. Однак завдяки спокуті в Христі Ісусі та Божій праведності люди можуть безперешкодно одержати прощення провин. Людина стає безгрішною, тому що вірить у Божу праведність. Бог віддав Ісуса у спокутну жертву Його крові через віру. 
 
Подивімося, про що написано в 25-ому і 26-ому віршах: «Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». 
Слова «щоб виявити Свою правду» відносяться до Божої праведності, яку Ісус виконав Своїми праведними діяннями. Чому Ісус пролив Свою кров на Хресті? Тому, що перед смертю Він виконав Божу правду, охрестившись від Івана на ріці Йордан. Бог Отець віддав Ісуса в жертву спокути за прогрішення світу для того, щоб примирити людей з Ним Самим. Ісус став втіленням Божої правди. 
Ісус узяв на Себе всі гріхи світу, прийнявши хрещення в Івана. Ісус став Альфою й Омегою, тобто початком і кінцем. Це значить, що будь-яка людина може одержати спасіння від гріхів якщо вона вірить у те, що Господь змив усі гріхи світу, від першого аж до останнього. 
Божа праведність, яку виконав Ісус, дозволяє нам примиритися з Богом. Тільки той, хто живе у мирі з Богом, може потрапити в Царство Небесне. Тільки після того, як я почав вірити в Євангеліє істини, я зрозумів зміст наступних рядків з послання до римлян: «...Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів». Завдяки Його довготерпінню я по–справжньому зрозумів та повірив у Божу праведність через Ісуса.
 
Розмовляючи про Божу праведність, ми вживаємо дієслова в минулому доконаному часі, підкреслюючи те, що Господня справедливість уже звершилася. Ми одержали прощення гріхів через віру в правдиве Слово, яке твердить, що Ісус знищив усі наші прогрішення Своїм Хрещенням і кров’ю. Незважаючи на те, що наші душі одержали прощення гріхів, плоть наша продовжує грішити. Бог говорить про наші гріхи в сучасному світі як про «давніше вчинені гріхи». 
Чому? Бог зробив так, що Хрещення Ісуса стало відправним пунктом нашого порятунку. Відпущення гріхів учинилося раз і назавжди завдяки Божій праведності, яку виконав Ісус Христос. Прогрішення, вчинені нашою плоттю в даний час, – це ті гріхи, що уже знищені Хрещенням Ісуса. Усі гріхи світу вже прощені перед Богом. Слова «відпущення давніше вчинених гріхів» означають «вважати, що плату за гріхи вже було внесено». Усі гріхи світу – це прогрішення, що уже змиті Хрещенням нашого Господа і Його кров’ю на Хресті. 
Отже, усі гріхи людства від створення світу до його кінця, від Адама до останнього дня на землі, і навіть прогрішення, які люди роблять у даний час, – це «давніше вчинені гріхи», які Ісус знищив у минулому. Ті, хто вірять у Божу праведність, є без гріха. Ця правда полягає в тому, що всі зроблені колись гріхи вже прощені. Навіть ті провини, які ми робимо в даний момент, є частиною «давніше вчинених гріхів», і, отже, уже прощені Богом. Люди чинять прогрішення, що вже були знищені Сином Божим, котрий був посланий на землю, щоб узяти на Себе всі провини світу. Гріхи, вчинені нами саме зараз, – це гріхи, які наш Господь уже знищив. Чи ви розумієте, що це означає?
Ісус сказав, що Він уже змив усі гріхи світу праведністю Божою. Людина може не розуміти цього, якщо не усвідомить правдивого значення наведеного вище уривка. Бог вважає, що гріхи, які робить людина, уже були предметом осуду в момент Його Хрещення на річці Йордан, та що Він був розп’ятий на Хресті за ці прогрішення. Бог просить нас не хвилюватися з приводу гріхів, тому що Ісус прийшов у цей світ і зробив усіх людей абсолютними праведниками.
Правда, про яку говорить Павло, має особливе значення для тих, котрі були врятовані, віруючи в Божу праведність. Той, хто не народився знову, не знає Божої правди й успадкує пекло. Брати, ви повинні слухати і розуміти слово Боже. Тільки тоді ви зміцнитеся у вірі та зможете проповідувати Євангеліє іншим людям. Чи знаєте ви, що Бог світові виявить про гріх, і про правду, і про суд для того, щоб остаточно утвердити Свою справедливість (Євангеліє від Івана 16:8).
Бог віддав Ісуса у жертву спокути через Його кров, щоб показати Свою правду, тому що в Його довготерпінні Господь простив усі гріхи, зроблені колись. Оскільки Бог віддав Ісуса у жертву, то всі гріхи, зроблені раніше, уже знищені. Ось чому ми стаємо праведниками, віруючи в Божу праведність. 
У 26-ому вірші сказано: «...щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». Слова «за теперішнього часу» означають, що Бог дарує нам вічне життя та що Він не бажає засуджувати світ. «За теперішнього часу» означає, що Бог дав Ісуса Христа, «щоб виявити Свою правду». Господь показав Божу праведність через Своє Хрещення і кров. Бог послав Свого Улюбленого Сина на землю, щоб Він прийняв Хрещення і пролив кров на Хресті, й тим самим продемонстрував Свою правду і любов. Бог реалізував усю Свою правду через Ісуса Христа. Усякий віруючий у Божу правду є праведником. Наш Господь зробив праведний вчинок, змивши раз і назавжди всі прогрішення світу. Чи можемо ми усім своїм серцем вірити в Божу праведність? Бог говорить, що ми праведні й безгрішні, якщо віримо в Його правду. Чому? Оскільки Він уже зробив праведне діяння, змивши всі наші гріхи, то хіба не є безгрішним кожен віруючий в Ісуса? Кожен віруючий у Божу праведність тому є праведник, що він без гріха. Оскільки Господь змив усі погрішності, вчинені нами протягом усього життя, то ми здатні повірити в Божу праведність. В будь-якому іншому випадку знайти Божу праведність було б неможливо. 
 
 
Вихвалятися можна лише Божою праведністю
 
«Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона» (Лист до римлян 3:27–31). 
«Зміцнювати Закон» означає, що ми не можемо врятуватися від гріхів своїми справами. Ми слабкі і недосконалі створіння, але Божа праведність Його словом робить нас досконалими. Віра в слово Божої праведності врятувала нас. Незважаючи на те, що ми уже врятовані, наш Господь продовжує повторювати: «Ви недосконалі, але я зробив вас праведними. Тому ви повинні наблизитися до Бога в Його праведності».
Вірш 27-ий говорить: «Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри». Людина повинна знати Закон Божої правди, який Бог установив, і вірити в цей закон Його правди. «Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри».
Ви повинні знати, що ми вільні від гріха тільки тоді, коли віримо в Божу правду, а своїми власними ділами ми не можемо врятуватися. Апостол Павло так говорить про це: «...Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні!». Віруючий у Божу праведність міцно стоїть на ногах, а невіруючий у праведність Божу упаде. 
У третьому розділі послання до римлян ясно сказано про Божу праведність. Ви повинні пам’ятати, що Бог установив Закон Своєї праведності для того, щоб скинути тих, котрі поводяться, керуючись своїми власними помислами. Бог сповна врятував нас від усякого гріха. Таким чином, ми можемо бути врятовані від усіх прогрішень, віруючи в Слово Боже, яке відкриває Його праведність. Ми успадкуємо Царство Небесне і будемо жити у світі з Ним, віруючи в Божу праведність.
Ті, хто не вірять у Божу праведність, не можуть мати миру в серці. Відповідь на запитання «Чи людина благословенна, чи проклята?» залежить від того, чи вона вірить у Божу праведність, чи ні. Якщо людина відкидає слова Божої правди, то вона понесе справедливе покарання відповідно до Божого слова.
Наше спасіння починається з любові Бога до людей, і ми отримуємо спасіння від гріхів, віруючи в Його правду. Ми дякуємо Господу, що дав нам віру в Божу правду. Подякуймо Господу за те, що маємо таку ж віру, як і апостол Павло. Дякуймо Господу разом.
Ми також дякуємо Господу за звільнення від гріхів завдяки нашій вірі у Хрещення Ісуса і Його кров на Хресті. Якби у нас не було цього порятунку, ми ніколи б не змогли одержати прощення провин. Ми всім серцем істинно віримо в Божу праведність й устами сповідуємо віру в спасіння. Дякуємо Богу, що праведністю Своєю врятував нас від усіх гріхів.