Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)
[Chapter 2-2] Ті, хто ігнорують Божу Велич (Лист до Римлян 2:1-16)
(Лист до Римлян 2:1-16)
«Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння? Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками: тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне, а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів. Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена, а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. Бо не дивиться Бог на обличчя! Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну, дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа».
Законники завжди засуджують інших, у той час як самі не здатні виконувати закон
Поговоримо про закон. Апостол Павло сказав Юдеям, які були під законом: «Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, котрі чинять таке. Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, котрі чинять таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?» (Лист до римлян 2:1–3). Законники думають, що вшановують Бога. Однак ці люди не вірять у Нього усім своїм серцем. Віра ж їх, навпаки, є помилковою; це гординя, що ґрунтується на їх власних справах. Їм подобається судити інших людей і вони процвітають у цьому. Однак, осуджуючи інших словом Божим, вони не усвідомлюють того, що й самі є такими ж, як і ті, котрих вони критикують, і тому допускають ту ж помилку.
Наприклад, вони не дотримують святої суботи, хоч змушують інших дотримуватися її відповідно до Божих Заповідей. Законники наказують іншим дотримуватись Заповідей, а самі їх не дотримуються. Апостол Павло сказав цим людям: «Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, котрі чинять таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?» (Лист до римлян 2:3).
Законники не можуть знайти порятунку перед Богом. Закон ніколи не зможе врятувати нас, і тому, якщо ми живемо, керуючись Законом, то Господь буде судити нас. Життя за Законом викликає на себе гнів Божий. Ті, які не спаслися, мають законницьку віру. Вони змушують інших людей вести життя згідно Закону, хоча й не повинні цього робити.
Багато років тому більшість християн у нашій країні були подібними до цих людей. Законники засуджували жінок, що підкручували волосся, твердячи, що ці жінки потраплять до пекла. Якби ми слідували вказівкам священиків, що вчать парафіян справам Закону, то напевно вірили б у те, що люди з підкрученим волоссям автоматично потраплять до пекла. Щось подібне відбувалося усього якихось 15–20 років тому. Відповідно до повчань таких священиків жінка, яка користувалася губною помадою, обов’язково повинна була піти в пекло.
Ці люди були законниками. Зовні вони здавалися святими перед Богом: вони навчали інших не користуватися губною помадою, не завивати волосся, мати смиренну ходу, нічого не купувати і не продавати. Законники вчили віруючих того, що для Бога добре, а що погане, залишаючись при цьому лицемірами і не дотримуючись того, чого научали інших.
Такими були юдеї
Такими людьми були юдеї. Вони судили язичників за законом, говорячи: «Вони не знають Бога і служать ідолам. Це грубі і неосвічені люди і їм уготована геєна вогненна». Однак самі юдеї не тільки більше за Бога любили матеріальні блага цього світу, але й поклонялися чужим богам.
«Отже непробачлива ти, усяка людина, що судить іншого; тому що тим же (судом), яким судиш іншого, засуджуєш себе, тому що, судячи іншого, робиш те ж». Юдеї судили інших відповідно до Закону, але самі ніколи не дотримувались своїх власних повчань. Більше того, ті, хто не вірили в Божу праведність чи не мали у своєму серці Ісусового спасіння, а також думали, що живуть відповідно до Божого слова, були такими ж, як Юдеї.
Законники будуть засуджені
Представники молодшого покоління ймовірно ніколи не вели релігійного життя. Однак люди старших поколінь напевно чули проповіді, що ґрунтувалися на Законі. Законники осуджували тих, котрі завивали волосся, тільки тому, що, на їх думку, це виглядало непристойно. У наші дні священики вже не можуть собі цього дозволити. Такі слова, як «праведник» чи «святий» завжди були мішенню для критики у минулому. Хоча і в наш час багато людей зазвичай вживають слово «праведник». Це говорить про те, що в християнській вірі відбулися зміни. Лжеучителі вже не можуть брехати, говорити непродумані речі, хоча б тому, що їх парафіяни вже знають про правдиве Євангеліє з книг чи магнітофонних записів. Тому ці люди, звертаючись до своїх слухачів, повинні ретельно обмірковувати кожне слово.
Найважливішим, про що ми повинні знати, є те, що законники, які нехтують Ісусове спасіння і живуть відповідно до Закону, будуть засуджені Богом.
Четвертий вірш говорить нам про Божий суд: «Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» Бог буде судити законників. Брати, віра законників протистоїть Богу. Критерії, якими керуються законники, протистоять Божій любові, ґрунтуються на їх власних справах. Законники заперечують Євангеліє спасіння, яке твердить, що Бог простив усі їх гріхи і беззаконня багатством Своєї доброти, лагідності і довготерпіння.
Ті, які живуть за Законом, стануть перед судом Божим. Незважаючи на це, безліч людей ведуть релігійне життя, керуючись при цьому Законом. Не думайте, що уникнемо суду Божого, тому що ми врятовані. Апостол Павло сказав, що законники не зможуть врятуватися, але навпаки будуть суджені і загинуть. Ми повинні знати людей, які живуть відповідно до закону, щоб донести до них Євангеліє.
У світі є безліч законників, у тому числі юдеїв
Апостол Павло говорив не тільки про те, що Ісус змив усі гріхи світу. Він також пояснював, яким чином люди, які ведуть життя за Законом, протистоять Богу, і про те, що ці люди будуть засуджені. Вони заперечують любов Божу, за допомогою якої Він показує Своє благовоління до нас. Вони заперечують Євангеліє відпущення гріхів, яке твердить, що Бог проявив жаль до нас і тому змив усі гріхи світу.
Чи навколо вас багато людей, які живуть подібним життям? Є безліч законників, які вірять, що Бог не має милосердя до цього світу та що Він не змив усі наші гріхи. Однак є люди, які визнають Божу любов і називаються «праведниками» у Його очах. Є також законники, які не визнають Його правди і своїми міркуваннями відкидають Боже спасіння. Останніх є абсолютна більшість і вони гордовито піднімаються над праведниками.
Я хочу, щоб ви знали, що навколо вас є безліч людей, які нехтують багатством Божої благодаті, лагідності і довготерпіння, подібно як це робили юдеї. Чи не так? Так, таких людей багато. Законники перед обличчям Бога нехтують іншими людьми. Але що цим самим вони роблять? Вони заперечують досконале Боже спасіння.
На світі живе безліч людей, які заперечують той факт, що Ісус є Син Божий, у т.ч. і юдеї. Юдеї – це народ Ізраїлю. Вони кажуть: «Як Він може бути Сином Божим? Він тільки один із пророків». Вони визнають Ісуса тільки в такій якості. Жителі Ізраїлю відкидають Сина Божого і б’ють Ісуса по щоці, кажучи: «Він богозневажив!» (Євангеліє від Матвія 26:65). Вони і зараз відкидають Його. Юдеї заперечують Бога, тому що вони не вірять у Його Сина. Зрозуміло, чому юдеї відкинули Ісуса. Справа в тому, що вони не увірували в Нього. Що зневажають законники? Вони зневажають багатство Божої любові і Його правду.
Законники живуть, опираючись на свої власні вчинки
У своїх служіннях законники вчать своїх послідовників підставляти ліву щоку, як вас ударили по правій. Вони вчать, що ніколи не треба на когось гніватися. Вони вчать, як правильно проповідувати їх вчення, як ходити, як посміхатися і т.д. Законники думають, що вони знають абсолютно все про Святе Писання і наполягають на тому факті, що первородний гріх був прощений, але для отримання прощення за щоденні гріхи необхідно щодня підносити молитви покаяння.
Подібне віровизнання також є вірою, заснованою на Законі. Воно змушує людей заперечувати багатство Божої любові і Його спасіння. Законники говорять: «Ви занадто горді, говорячи, що не маєте гріха, що ви – праведники, і що ви одержали прощення всіх гріхів, віруючи в те, що Ісус змив їх!» Вони думають, що Бог призиває їх бути праведниками, навіть якщо насправді вони не праведні. Усі законники вірять у ці помилкові християнські доктрини. Ось чому ми повинні триматися подалі від цих людей.
Чи будемо ми вважатися законниками, увірувавши в Ісуса, якщо прагнутимемо отримати прощення щоденних гріхів через молитви покаяння? Чи не так? Так, будемо. Чи походить це від Закону діл, чи ні? Так. Це не від віри. Люди, які заявляють, що живуть буквою Закону, є законниками. Навколо нас незліченна кількість таких людей.
Апостол Павло отримав повне прощення гріхів, усього лише увірувавши в Ісуса Христа. Однак жителі Ізраїлю, які у Старому Завіті вірили відповідно до Закону, були Юдеями. Чи були всі ці люди законниками? Так. Вони були тими, хто діяли за Законом, хто вчили винятково зовнішнім ознакам віри: як належить ходити, що можна робити, а що не дозволено.
З цієї причини апостол Павло в досить різкій формі звинувачував цих людей. Нинішні християни також ведуть життя відповідно до Закону. Вони вірять, що незважаючи на те, що вони виправдані через віру, їх щоденні гріхи прощаються, лише коли вони підносять молитви покаяння. Вони законники і їх віра – це віра Закону.
Багато священиків у своїх проповідях заявляють: «Ми врятовані через віру». Однак наприкінці вони додають: «Але ми повинні зізнатися, що згрішили, й обов’язково покаятися». Ці священики – законники. Вони сподіваються врятуватися завдяки своїм власним діям, не вірячи в Ісуса Христа і не покладаючись на Нього.
Чи ми були законниками, перш ніж знайшли спасіння? Так, були. До народження знову ми думали, що нас можуть врятувати добрі справи. Багато людей на світі думають так. Бог призиває їх покаятися. «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа» (Діяння 3:19–20). Однак вони не бажають каятися. Які вони вперті! Так, апостол Павло знову звертається до людей, завзятих у своїй упертості.
Законники заявляють, що вони залишаться грішниками аж до смерті
«Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога» (Лист до римлян 2:5). Божий гнів буде збиратися аж до того дня, коли праведний суд Божий зійде на законників.
Законники настільки тверді у своїй упертості, що навіть якщо до їхнього горла приставити ніж, вони будуть стверджувати, що є грішниками перед обличчям Господа. Навіть незважаючи на загрозу життю вони будуть заявляти про те, що грішні перед Богом. Деякі люди наполягають на тому, що вони аж до самої смерті залишаться грішниками перед Богом. Які ж вони вперті! Вони проголошують себе грішниками, тому що не можуть жити відповідно до Божого слова, навіть якщо вірять в Ісуса Христа.
Що каже Бог? Він каже: «Я врятував тебе, тому що ти не можеш жити відповідно до Мого слова. Я змив усі твої гріхи і спас тебе». Законники не мають віри в Ісуса Христа і не намагаються визнати Божу правду, щоб звільнитися від гріхів. Навпаки, вони наполягають на тому, що залишаться грішниками до самої смерті, тому що намагаються врятуватися як через віру в Ісуса Христа, так і справами Закону. Ці люди повинні знати, що прийде час, коли їх будуть судити за їх власну віру і справи.
«Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога» (Лист до римлян 2:5). Апостол Павло мав на увазі, що «ти настільки впертий, що будеш суджений за твоє серце, що не покаялося. Ти збираєш гнів Божий». Ісус Христос змив усі наші гріхи незалежно від того, чи люди вірять у це, чи ні. Будь–яка людина може знайти спасіння від своїх гріхів завдяки Ісусу Христу. Ми були врятовані нашою щирою вірою в те, що Ісус Христос змив усі наші гріхи. Ми не могли жити, дотримуючись Закону, коли для отримання Його прощення ми каялися в щоденних гріхах. Тому ми відвернулися від язичницьких релігій і навернулися до Ісуса Христа. Ми приречені грішити до останнього дня, до смерті, тому ми не можемо стати праведниками завдяки справам Закону, але тільки завдяки вірі у Господа.
Чи ви вважаєте, що аж до самої смерті будете праведником перед обличчям Божим? Чи стверджуєте ви, що аж до смерті залишитеся грішником? – Ми заявляємо, що ми – праведники. – Чи може це бути результатом «промивання мізків», тобто обробки нашої свідомості? Деякі кажуть, що це справді промивання мізків. Але хто б міг піддатися такому вченню? Ніхто.
Припустимо, що хтось щодня втовкмачує вам якусь теорію. Ви будете пручатися, кажучи: «Чи це так? А чому це так? Ну, і що з цього?» Хіба більшість людей не відреагує саме так? Ми можемо увірувати в щось лише тоді, коли всім серцем відчуємо, що це істина. Якщо хтось за допомогою красивих слів намагається нас обдурити, старається змусити нас повірити в щось, що не відноситься до Святого Писання, це йому не вдасться. Ані в найменшій мірі. Ми знаємо, що люди дуже вперті, але ми негайно ж упокорюємося і починаємо вірити в істину, якщо перед нами постає слово Боже.
Якими впертими є законники
Які ж вони вперті! Вони заявляють, що до останніх хвилин свого життя залишаються грішниками. Багато людей на землі сповідують іудаїзм. Чи багато серед сучасних християн знайдеться тих, які дійсно сповідують іудаїзм? – Так, таких багато. – «Господи, перед Тобою грішник. Будь ласка, прости мої гріхи». Багато людей заявляють, що вони грішники перед Богом, тому що такими їх роблять, у їх власному розумінні, їх слабкості та щоденні гріхи. Якщо ж уявити, що у світі є приблизно мільярд християн, а з них десять мільйонів живуть у Кореї, то всі ці люди є прихильниками Закону, тобто законниками.
Законники подібні до фарисеїв
Я також був законником, перш ніж увірував у Євангеліє води та Духа. Я часто думав: «Як можу я стати праведником, якщо щодня грішу?» Тепер це не так. Чи знаєте ви, що багато людей уперто держаться свого небажання визнати Божу правду. Відповідно до Біблії, куди потраплять ці люди? Їх жорстокі і нерозкаяні серця, нагромадивши гнів Божий, зрештою приведуть їх у пекло. Законники повинні покаятися і звернутися до віри, безперестану дякувати Ісусові й істинно вірити в те, що Він змив усі їх гріхи.
Однак ці люди занадто вперті, і не бажають покаятися. Вони заслуговують співчуття. Вони не каються, незважаючи на те, що повинні це зробити. Безліч людей поводяться як фарисеї. При вході до церкви, з Біблією в руках, вони чемно вітаються з людьми, запитуючи: «Як ви поживаєте? Як у вас справи?» Вони гордовито примружують очі, зустрічаючи людей у неділю. Ці люди намагаються виглядати побожнішими від самого Ісуса Христа. Але ж як було б добре, якби вони насправді та повсякдень були такими святими!
Чи знаєте ви, що говорять деякі дружини священиків–законників? Вони кажуть, що щасливі, коли їх чоловіки проповідують у церкві. Вони щасливі, тому що у церкві їх чоловіки виголошують добрі слова голосом, повним добра і жалю. Однак їх чоловіки відразу ж перемінюються, як тільки опиняються вдома. Одного разу дружина пастора–законника вирішила буквально поселитися у церкві. Вона перенесла туди піч, постіль, продукти. І це тому, що її чоловік вдома був справжнім тираном, а, стоячи за кафедрою, він ставав втіленням смиренності і чесноти. Пастор запитав у неї, навіщо вона це зробила. Його дружина відповіла, що їй подобається бути в церкві, тому що там він добрий та ввічливий, а його голос приємно слухати, а вдома він інший і жорстоко поводиться з нею.
Ми повинні проповідувати Євангеліє
Чесно кажучи, я часто чую від дружини докори на мою адресу. Вона заявляє: «Єдине, що тебе хвилює, це проповідування Євангелія». Я не є досконалою людиною, тому не вмію робити все добре. Найголовніше для мене –добре служити Богу. По-друге, я повинен піклуватися про свій дім. По-третє, я повинен виконувати ще масу різних справ. Такі мої основні завдання, і це не тільки тому, що я пастор. Я роблю так, тому що мій обов’язок – служити Євангелію. Я не зможу належно провадити своє служіння, якщо буду займатися усіма справами відразу. Тому основний акцент я роблю на проповідуванні Євангелія і тільки після проповіді займаюся всіма іншими справами. Я не думаю, що зміг би успішно проповідувати Євангеліє, коли-небудь завершивши свої особисті справи.
Законники схожі на смиренних агнців, коли вони проповідують з кафедри. Вони призивають віруючих очиститися від гріхів. Кожен законник повинен одержати прощення гріхів, увірувавши в Ісуса. Адже людина зможе бути по-справжньому щасливою тільки тоді, коли буде безгрішною. Це – єдиний спосіб, завдяки якому ми можемо стати щасливими. Людина грішить і робить ганебні справи, коли прагне отримувати від життя тільки задоволення й насолоду. Для людини мати гріх у своєму серці гірше, ніж опинитися в пеклі. Бог судитиме таких людей.
Я не перестаю повторювати, що безліч людей заслуговують на гнів Божий. Гнів Божий обрушиться на тих, котрі не каються і не вірять в Ісуса Христа, кажучи при цьому, що істинно вірують. Вони не зможуть обдурити Бога. Ми не можемо ввести Бога в оману стосовно істинності нашої віри. Якщо ми не віримо, то обов’язково будемо засуджені. Гнів Божий гряде на тих, котрі не мають віри. Вони згорять у пекельному полум’ї. Безліч людей через своє невір’я потраплять у геєну вогненну.
Ось чому ми повинні проповідувати Євангеліє. Ми повинні постійно поширювати слово Боже. Раз у раз, збираючись разом, ми повинні розмірковувати над Євангелієм, а не тільки обговорювати наші мирські справи. Ми повинні нести благу звістку іншим людям, щоб вони уникли гніву Божого, навіть незважаючи на те, що відкидають Божу любов і переслідують нас.
Ми повинні знати наступне. Навколо нас є багато людей, на яких обрушиться гнів Божий. Ми повинні ретельно обміркувати запитання про те, чи нам належить свідчити про слово Боже, чи ні. Чому ми повинні прикладати усіх зусиль для того, щоб проповідувати Євангеліє іншим людям? А чи не краще для Бога, якщо ми дозволимо Його гніву нагрянути на цих людей? Ні, ми не можемо просто так залишити цих людей. Усвідомлюючи це, ми зобов’язані проповідувати Євангеліє по всьому світу.
Якщо у вашій родині є законник, то вся родина буде об’єктом Божого гніву. Що таке гнів? Коли діти не слухаються батьків, ми говоримо: «Якщо не будеш слухатися, то будеш покараний». А коли дитина стає вже нестерпною, ми застосовуємо до неї різки. Дитина визнає свою провину і просить прощення. Батьки пробачають своїх дітей, тому що вони – їхня рідна кров, їхні спадкоємці. Вірш четвертий говорить: «Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» Однак яких меж сягає Боже довготерпіння? Бог терпить протягом усього життя людини на цій землі – 70–80 років. Людям вдається стримати себе 2–3 рази, перш ніж вони почнуть бити різками своїх неслухняних дітей. Господь же терпить і чекає до самого кінця, аж до смерті людини.
Господь приготував для законників полум’я пекла
Коли Господь візьме в руки різки, настане кінець. Він приготував для законників плавильні печі, у яких киплять розплавлені камені й сірка. Своїм гнівом Бог воскрешає мертвих грішників та обдаровує їх безсмертними тілами, щоб вони зазнали вічних страждань в пекельному полум’ї, що ніколи не згасне. Гнів Божий воскрешає законників, даючи їм безсмертні тіла, і прирікає їх на вічні страждання. Вони ніколи не загинуть у пекельному полум’ї, яке б гаряче воно не було та як би вони не кликали до Нього: «Змилуйся, Отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!...» (Євангеліє від Луки 16:24)
Ми повинні проповідувати Євангеліє законникам, тому що цілком очевидно, що їх судитимуть. Причина, чому ми повинні проповідувати Євангеліє цим людям, незважаючи на те, що вони нехтують і переслідують нас, полягає в тому, щоб врятувати їх від гніву Божого і неминучої загибелі. Чи розумієте ви, чому ми повинні робити усе від нас залежне, чому ми зацікавлені у спасінні інших, і чому ми витрачаємо левову частку церковних грошей на видання таких книг, як ця? Якби ми витрачали гроші тільки на церковні потреби, то були б багаті. Ми могли б ситно їсти і добре поживати. Однак для поширення Євангелія по всьому світу потрібні великі кошти. Тільки проповідуючи Євангеліє по всьому світу ми зможемо врятувати інших людей.
Тому ми присвятили себе проповідуванню Євангелія в усьому світі. Якби ми цього не робили, то хіба змогли б інші люди одержати прощення гріхів?
Якби ми не донесли до вас Благу Звістку – Євангеліє, то хіба були б ви врятовані, навіть якщо Бог уже врятував вас? Ні, ви не були б урятовані. Усі ми були законниками перш ніж народилися знову. У наших серцях був гріх, незважаючи на те, що ми думали, що віруємо в Ісуса. Ми б загинули в цьому світі, якби не почули Благу Звістку.
Чи можемо ми допустити, щоб інші люди потрапили в пекло і там загинули? Ні, не можемо. Ми не можемо цього зробити, тому що знаємо про Господнє Євангеліє та про спасіння. Ми знаємо, хто увійде в Царство Небесне, а також відаємо, хто піде в пекло. Ми тривожимося за цих людей та тому молимося і несемо їм благу звістку. Причина того, що ми витрачаємо так багато грошей на розповсюдження Євангелія, полягає в наступному: врятувати душу людини – це безмежно краще, ніж отримати всі блага світу.
Незважаючи на презирство та переслідування з боку законників ми терпляче й наполегливо проповідуємо Євангеліє, щоб врятувати душі, на які гряде гнів Божий.
Ви можете сказати: «Ви б краще надрукували більше легких для розуміння брошур про правдиве Євангеліє і поширювали їх по всьому світу». Ми б так і зробили, якби це був найефективніший спосіб проповідування правдивого Євангелія. Але оскільки цей спосіб виявився малоефективним, то ми постійно шукаємо найбільш плідні методи і продовжуємо молитися.
Ми, проповідники Євангелія, робимо це не для того, щоб заслужити визнання чи домогтися слави. Ми проповідуємо Євангеліє для того, щоб врятувати душі грішників, які потраплять у пекло. У той же час багато законників у цьому світі насправді просто мають на меті домогтися мирської слави, виставляючи напоказ своє ревне служіння християнству. Ми повинні зрозуміти мету проповідування Євангелія законникам.
Ми також повинні знати, чому у Десятьох Заповідях Господь наказав нам дотримувати день суботній та чому тих, котрі не додержувалися цієї Заповіді, до смерті забивали камінням. Під суботнім днем мається на увазі Євангеліє, відповідно до якого Ісус змив усі гріхи. Ми повинні завжди пам’ятати, що Ісус змив усі наші прогрішення. Ми зобов’язані проповідувати це з вірою в Господа, що включає в себе той факт, що Господь змив усі гріхи світу.
Може здатися, що своєю проповіддю я дав волю своєму обуренню щодо поведінки законників. Однак ми повинні бути терплячими стосовно них. Їм приготована доля піти до пекла і так буде, якщо наші вуста залишаться закритими. Ми, проповідники Євангелія, не можемо дозволити законникам із усіма їх грошима нехтувати нами, та не маємо права дозволити їм чинити на нас мирський вплив.
Ми повинні нести Благу звістку до наших родин та оточуючих
Ми повинні проповідувати Євангеліє кожній людині, безлічі людей. Ми знаємо, що кожна людина у світі має ту ж вартість, що й член нашої власної родини. Ми повинні усвідомлювати значущість інших людей, тому що всі ми рівні перед Богом.
Читаючи свої проповіді, я не можу не говорити про істину спасіння, тому що багато душ дотепер заслуговували на пекло. Ми повинні врятувати їх, не дати цим душам потрапити в пекло. Ми повинні нести благу звістку нашим родинам і друзям, використовувати, якщо потрібно, подібні книги та молитися про одержання усього, що нам для цього необхідно.
Ми повинні застосовувати найрізноманітніші методи і способи проповідування Євангелія. Ми влаштовуємо святкування щоразу, коли повертаються заблукані душі. Ми навертаємо душі також під час зібрань, коли читаємо свої проповіді. Іноді, незважаючи на всі наші зусилля, люди повертаються до мирської суєти. Тоді наші серця переповнює смуток. Але ми продовжуємо проповідувати Євангеліє, не відчуваючи при цьому ані найменшого зневір’я.
Сьогодні я хочу, щоб ви знали ось що: пам’ятайте, що навколо нас є безліч законників та що ми повинні проповідувати їм Євангеліє. Вони вважають, що дотримуються Закону, незважаючи на те, що повсякденно грішать, і думають, що можуть отримати прощення щоденних гріхів, повсякчас підносячи молитви покаяння.
Вони відкидають Євангеліє, яке свідчить про те, що Ісус уже змив усі наші гріхи. Вони не знають про істину відпущення гріхів та думають, що Ісус змив тільки їх минулі провини, а не ті, які вони роблять щодня. Ті, які не знають про правду спасіння, називаються законниками. Ми повинні врятувати їх від гріхів, проповідуючи їм Євангеліє Божої праведності.
Copyright © 2021 by The New Life Mission