Search
Українська
Українська
Через COVID-19 та порушення роботи міжнародної
поштової служби ми тимчасово призупинили наше служіння безкоштовних друкованих книг.
У зв’язку з цією ситуацією наразі ми не можемо надсилати Вам книг.
Моліться, щоб ця пандемія незабаром закінчилася і робота поштової служби відновилася.

Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 7-6] Дякуйте Господу, спасителю грішників (Лист до Римлян 7:14-8:2)

(Лист до Римлян 7:14-8:2)
«Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному... Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти» 
 
 

ЛЮДИ ГРІШНІ, БО УСПАДКУВАЛИ ГРІХ

 
Усі люди успадкували гріх від Адама та Єви і стали насінням гріха. Таким чином, ми народжуємося, вже будучи плодом гріха, і неминуче стаємо грішниками. І хоча ніхто з живучих на землі людей не хоче бути грішником, але усі вони не можуть не грішити через гріх свого предка, Адама.
Яке походження гріха? Ми успадковуємо гріх від наших батьків, народжуємося з гріхом у серці. Це природжена сутність людини. У нашому серці перебуває дванадцять видів гріхів, успадкованих від Адама та Єви. Ці гріхи – перелюб, блуд, убивство, злодійство, хабарництво, злість, підступність, похіть, заздрість, богохульство, гординя й нерозсудливість. Усі вони властиві людському серцю ще від дня приходу на світ. Гріх є вродженою природою людини.
Отже, ми народилися, маючи дванадцять видів гріхів. Ми не можемо не визнати себе грішниками, оскільки ще від народження маємо гріх у серці. Людина народжується грішником і, навіть не зробивши за життя жодної провини, все одно вважається грішником, тому що споконвічно несе у собі гріх. Людина є грішною, тому що народжена з гріхом у серці. Навіть якщо ми не грішимо своєю плоттю, ми не можемо не бути грішниками, оскільки Бог бачить гріх у нашому серці. Таким чином, усі людські істоти є грішниками перед Богом.
 
 
ЛЮДИНА ЧИНИТЬ ГРІХ, ПЕРЕСТУПАЮЧИ ЗАКОН
 
Людина грішить, коли порушує Закон. Коли вона грішить, тоді уроджений гріх, що перебуває в її серці, перетворюється у справи плоті. Ці гріхи ми називаємо «беззаконнями» і «злочинами». Ці злочини робить наша зовнішня людина, наша плоть. Вони походять від тих дванадцяти видів гріхів, що перебувають у нашому серці. Зло, що виходить зсередини людини, змушує її чинити беззаконня і тим самим робить грішниками всіх без винятку людей. Будучи в цілком юному віці, людина не схожа на грішника. Гріх не настільки помітно виявляється в ранньому віці, так само, як молоденька яблунька не дає великих плодів. Але у міру того, як ми дорослішаємо, гріхи виявляються усе сильніше і сильніше. І в цей час ми пересвідчуємося, що ми грішники. Ці гріхи ми називаємо беззаконнями чи злочинами, тобто вони є вже не просто злими помислами, що перебувають у нашому серці, але мають фізичне втілення.
Бог каже, що як злі помисли, так і злочини, є тими ж гріхами. Гріх, що є в нашому серці та незаконні дії – це те ж саме. Бог називає людину грішником. Гріх містить у собі злі помисли нашого серця і злодіяння, вчинені нами. Таким чином, в очах Бога всі люди народжені грішниками, що грішать своїми діями чи помислами.
 
Невіруючі наполягають на тому, що людина з’являється на світ безневинним ягнятком, що ніхто не народжується, несучи у собі зло. Але що сказав Богу Давид: «Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Книга Псалмів 50:6–7). Ці слова означають: «Я не можу не грішити, тому що я споконвічно є насінням гріха. Я великий грішник. Однак якщо Ти змив усі мої гріхи, я можу одержати спокуту й стати праведником. Якщо ж Ти не знищив моїх гріхів, я потраплю в пекло. Я грішний, якщо Ти говориш, що я грішний. Але я без гріха, якщо Ти говориш, що в мені немає гріха. Усе залежить від Тебе, Боже, і від Твого суду».
Отже, з погляду Бога всі люди не можуть не бути грішниками, тому що вони успадкували гріх від своїх батьків. Люди народжені грішниками незалежно від того, чи вони роблять гріх, чи ні. Єдиним способом уникнути гріха є віра у спасіння, дароване Ісусом. Наша система освіти заснована на помилкових принципах, зміст яких можна звести до наступного: Люди по природі своїй – добрі та гарні. Тому ви повинні жити, просто слідуючи своїй уродженій сутності, тобто бути добрими й гарними. Ми здатні вести доброчесне життя, потрібно тільки спробувати». Наші наставники й вчителі говорять тільки про позитивні сторони людської натури. Моральні принципи, закладені в нас від дитинства, переслідують нас усе життя. Але чому тоді люди грішать духом і плоттю, грішать удома й на роботі? Вони грішать, тому що народилися з гріхом. Люди народжуються, уже будучи зерном гріха. Людина не може не грішити, хоча й бажають робити добро. І це доводить, що ми народилися з гріхом.
 
 

ВИ ПОВИННІ ПІЗНАТИ САМИХ СЕБЕ

 
Люди не можуть не грішити своєю плоттю усе життя, тому що вони народилися з гріхом. Насамперед, ми повинні пізнати самих себе, зрозуміти, у якому стані ми споконвічно перебуваємо, ще від дня появи на світ. Сократ сказав: «Пізнай самого себе!» Ісус каже нам: «Ви – грішники, тому що зачаті в гріху й у гріху з’явилися на світ. Тому ви повинні одержати прощення ваших гріхів». Пізнайте і зрозумійте самих себе. Безліч людей не можуть розібратися у собі. Переважна більшість людей живуть і вмирають, так і не зрозумівши своєї правдивої сутності. Лише мудрі люди знають, що вони собою являють насправді. Мудра людина, усвідомивши себе як насіння зла, осягне й увірує в істину Ісуса. Така людина має право увійти в Царство Небесне.
Ті ж, котрі не пізнали своєї істинної природи, вчать інших людей бути лицемірами й призивають їх більше не грішити. Вони навчають людей не виявляти гріхів, що знаходяться в їхніх серцях. 
Подібні духовні наставники закликають людей не грішити й всіляко придушувати свої гріховні поривання. Ці учителі підуть у пекло. То хто ж вони? Це – слуги сатани, лжепастирі. Вони вчать нас зовсім не тому, чому навчає Господь. Звичайно, наш Господь не закликає нас грішити, зовсім ні. Але Він каже нам: «Ви – грішники, а відплата за гріх – смерть. Через ваші гріхи ви йдете на погибель. Тому ви повинні одержати прощення гріхів. Віднайдіть дар спасіння, що врятує вас від усіх ваших гріхів. Тільки тоді усі ваші прогрішення будуть прощені, вам буде дароване вічне життя. Ви станете праведниками, святими і дітьми Божими».
 


НАВІЩО БОГ ДАВ ЛЮДСТВУ ЗАКОН?

 
Павло сказав: «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать» (Лист до Римлян 5:20). Бог дав нам Закон для того, щоб за допомогою Закону гріх ставав ще гріховнішим (Лист до Римлян 7:13). Він дав грішникам Свій Закон для того, щоб вони глибше усвідомили свої прогрішення.
Бог дав Ізраїльтянам Закон, коли нащадки Якова бродили по пустелі після виходу з Єгипту. Його Закон складався з 613 різних статей. Навіщо Бог дав людству Закон? По–перше, для того, щоб люди усвідомили свої гріхи, оскільки до Закону вони про них нічого не знали, а по–друге, тому що люди народилися, маючи у своєму серці гріх.
Десять Заповідей Закону показують, наскільки тяжкими є гріхи людей. «Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого» (Книга Вихід 20:3–17).
Бог дав Закон усім нам для того, щоб показати, які саме гріхи перебувають у наших серцях. Бог учить нас тому, що перед Ним ми усі є великими грішниками, тому що не в змозі дотримуватись Закону.
Чи може людина хоч якоюсь мірою дотримуватись Закону Божого? Наказуючи Ізраїльтянам і поганам не мати інших богів окрім Нього, Бог тим самим дав зрозуміти, що усі вони грішники, оскільки не можуть виконувати навіть найпершої Заповіді. За допомогою Заповідей люди зрозуміли, що вони більше любили творіння, ніж Творця. Вони збагнули, що вимовляли ім’я Бога надаремно, що робили собі ідолів, неугодних Богу, і поклонялися їм. Вони зрозуміли, що були не здатні навіть відпочивати, коли Бог дозволяв їм це для їхнього ж блага. Люди усвідомили, що вони не шанували своїх батьків, чинили убивства, зраджували своїх дружин, робили те, чого Бог наказав їм не робити. Одним словом, вони не могли дотримуватися Божого Закону.
 
 
ЗАКОН МАЄ ВЛАДУ НАД ТИМИ, ЧИЇ ГРІХИ НЕ ПРОЩЕНІ
 
Чи ви тепер розумієте, навіщо Бог дав нам Закон? У першу чергу Бог дав Закон тим, котрі не народилися знову. «Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?» (Лист до Римлян 7:1). Бог дав Закон тим, котрі успадкували гріх від своїх предків і ще не народилися знову. Він дав їм Закон для того, щоб вони вмерли для гріха. Закон має владу над людиною, поки вона жива. Кожен нащадок Адама несе у своєму серці дванадцять видів гріхів. Бог дав Закон тим, котрі мають гріх у серці, і сказав їм, що гріхи їх – гріхи смертні. Таким чином, як тільки гріх убивства чи перелюбу виходить з нашого серця, щоб втілитися в убивстві чи подружній зраді, Закон каже нам: «Бог наказав вам не чинити перелюбу, але ви знову зрадили своїй дружині/чоловіку. Бог наказав вам не убивати, але ви знову убиваєте вашою ненавистю. Ви – грішники, що убивають і чинять перелюб. Бог наказав вам не красти, але ви знову вкрали. Отже, ви – злодії». Таким чином, гріх з’являється там, де з’являється Закон.
 
Ось чому Павло сказав: «Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?» Закон має владу над тими, чиї гріхи ще не прощені. Для язичників, що не знають Закону Божого, Законом стає їхня совість. Коли вони чинять зло, їх совість каже їм, що вони згрішили. І, таким чином, функції Закону для невіруючих бере на себе їхня совість; вони пізнають свої гріхи за допомогою совісті (Лист до Римлян 2:15).
Чому ви не служите Творцю, у той час як совість ваша каже вам, що Творець існує? Чому ви не шукаєте Бога? Навіщо ви обманюєте своє серце? Ви повинні соромитися своїх гріхів і боятися, що люди довідаються про них. Але грішники, що відкидають Бога й обманюють свої серця, не соромляться нічого.
Маючи гріх, ми соромимося самих себе, дивлячись на небо, землю, інших людей чи будь–яке інше створіння. Бог дав людині совість, а Закон совісті вказує на гріхи. Але більшість людей живуть без Бога, перед обличчям Творця ведуть лицемірне життя задля свого задоволення. Ці люди неодмінно потраплять у пекло. Тому Павло нагадує їм, щоб вони повернулися до Закону: «Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?» Людина повинна народитися двічі: один раз як грішник, а потім як праведник, милістю Божою на спокутування й життя.
Яким чином Господь врятував нас від прокляття Закону гріха? Павло пояснює це в такий спосіб: «Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові» (Лист до Римлян 7:2–3).
 
Якщо заміжня жінка зрадить своєму чоловіку, вона вчинить перелюб. Але якщо її чоловік умре, а вона вийде заміж за іншого, то в цьому немає нічого негідного. Та ж закономірність застосовується і до нашого звільнення від Закону гріха. Закон має владу над усіма нащадками Адама, чиї гріхи не прощені. Він каже їм: «Ви грішники». Тому люди усвідомлюють свою гріховність перед Законом і говорять: «Я повинен піти до пекла. Я грішник. Як покарання за мої провини я обов’язково потраплю в пекло». Але якщо ми вмираємо для Закону тілом Христа, то Закон уже не має влади над нами, тому що наші старі тіла, охрестившись з Ісусом Христом, були розп’яті разом з Ним.
 
 
НАШІ СТАРІ ТІЛА ВМЕРЛИ ДЛЯ ЗАКОНУ
 
Наш Господь подбав про те, щоб ми більше не належали іншому владиці – Закону, але тільки Йому. «Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові» (Лист до Римлян 7:4). Бог дав Закон усім людям, тобто всім народженим із гріхом, успадкованим від їх спільного предка Адама. Закон був даний для того, щоб за допомогою Заповіді гріх ставав ще більше яскраво вираженим. Бог зробив так, що раніше люди перебували під гнівом Божим, але Він врятував їх тілом Христа. Ісус Христос умер замість нас. Хіба відповідно до Закону Божого нам не приготована дорога в пекло? Так, приготована. Тому Господь був посланий у цей світ, Своїм хрещенням у річці Йордан змив усі наші гріхи, був суджений і розп’ятий замість нас. Тільки віруючи в це можна врятуватися й народитися знову.
Ті, котрі не народилися згори, зобов’язані піти до пекла. Тому ці люди повинні увірувати в Ісуса і врятуватися. Нам необхідно вмерти разом з Ісусом Христом. Якщо наше колишнє «я» не вмре раз і назавжди, ми не зможемо стати обновленими створіннями й увійти в Царство Небесне. Якщо наше старе «я» не буде засуджено відповідно до Закону завдяки нашій одностайній вірі в Ісуса, ми понесемо покарання й підемо до пекла.
Невіруючі живуть, насолоджуючись усіма принадами земного життя. Вони зовсім не турбуються з приводу прийдешньої відплати за гріхи. Усі люди, поки вони перебувають на цій землі, повинні одержати прощення гріхів через Господа Ісуса. Їх колишнє «я», з’єднавшись через віру з Ісусом, повинно вмерти раз і назавжди. Тому що, залишивши цей суєтний світ, ми вже не зможемо народитися знову. Ми повинні вмерти і, таким чином, звільнитися від наших прогрішень, віруючи в Ісуса Христа. Яким чином ми повинні вмерти? Ми повинні померти з тілом Христа. Що це значить? Це значить, що ми повинні вірити в Ісуса, що прийшов у цей світ, узяв на Себе всі наші гріхи й поніс покарання, прийнявши смерть на Хресті. Чи ви померли? Чи є тут хтось, хто ще не вмер? Ви можете запитати: «Як я можу стати мертвим? Як я можу зараз бути живим, якщо я був мертвим?» Це – той феномен, секрет якого не може розкрити жодна релігія у світі.
Тільки народжені знову можуть сказати, що їх колишні «я» уже померли, з’єднавшись із Ісусом. Грішники можуть народитися знову, а їх колишні «я» можуть умерти, тільки якщо вони будуть слухати Слово Боже від народжених знову. І тільки завдяки цьому вони зможуть стати слугами Божими. Усі люди повинні слухати Слово Боже, котре їм несуть народжені знову праведники. Якщо ви не будете прислухатися до того, що вони говорять, то не зумієте народитися знову. Навіть Павло не зміг би народитися знову без Ісуса, незважаючи на те, що він пізнав Слово Боже від Гамалиїла, одного з видатних знавців Закону того часу. Ми нескінченно вдячні Господу! Ми можемо приносити плоди Божої праведності, віруючи в Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, коли ми через віру умерли тілом Христа. Ми можемо приносити дев’ять різних плодів Святого Духа.
 
 
ГРІХОВНІ ПРИСТРАСТІ ДІЯЛИ В НАШИХ ЧЛЕНАХ, ЩОБ ПРИНОСИТИ ПЛІД СМЕРТІ
 
«Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти» (Лист до Римлян 7:5). «Бо коли ми жили за тілом» означає «до того, як ми народилися згори». Пристрасті гріховні діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті тоді, коли ми не вірували через тіло Ісуса Христа. У той час гріховні пристрасті постійно діяли в нас. У нашому серці перебуває дванадцять видів гріхів. Іншими словами можна сказати, що в нашому серці є дванадцять різних отворів, з яких виходять дванадцять гріхів. Як тільки перелюб виривається зі свого отвору, серце немов починає вібрувати, наповнюватися цим гріхом. Серце наказує голові, нашому розуму: «Перелюб уже вирвався назовні та спонукає плоть чинити гріх». Тоді розум відповідає: «Добре. Я накажу рукам і ногам зробити це злодіяння. Гей, руки, ноги! Уперед на здійснення перелюбу! Поспішіть!» Корячись розуму, наші члени тягнуть нас туди, де плоть чинить гріх. Тобто наша плоть робить те, що їй наказує розум. Так само, коли гріх убивства, трясучи серце, виповзає зі свого отвору, серце наказує розуму розгорітись гнівом на іншу людину, спонукуючи члени наші до убивства. У такий спосіб гріхи діють у наших членах.
 
Тепер ви розумієте, чому ми повинні одержати прощення гріхів? Якщо ми не одержимо прощення, то постійно робитимемо те, що нам наказує розум, незважаючи на те, що не бажаємо цього робити. Кожна людина повинна народитися знову за допомогою правдивого Євангелія. Людина тільки тоді може відчути цілісність своєї природи, коли народиться знову. Це так само, як з непоказної лялечки на світ з’являється прекрасний метелик. Духовний наставник, пастор тільки тоді може служити Господу, коли народиться знову. До народження знову єдине, що вони, пастирі, можуть говорити, звертаючись до пастви – це: «Мої улюблені брати й сестри, ви повинні вести доброчесне життя. Будьте добрими й терпеливими». Це те саме, що говорити хворому, щоб він виліковувався сам, самотужки. Вони перестерігають своїх парафіян, щоб ті очищалися від гріхів своїми власними силами, у той час як самі пастирі не знають, як очистити серце від гріха.
Пристрасті гріховні діють у наших членах, щоб приносити плід смерті. Хіба тому людина чинить гріх, що хоче грішити? Ми грішимо, будучи рабами гріха. Тому що ми народилися з гріхом, тому що наші гріхи ще не змиті, і тому що ми ще не вмерли тілом Христа. Ми грішимо, хоча ненавидимо гріх. Тому ми зобов’язані одержати прощення гріхів.
Тим пасторам, що ще не одержали прощення гріхів, було б краще припинити свою пастирську діяльність. Їм краще піти на ринок торгувати кабачками й капустою. Саме це я порекомендував би їм. Нехай краще торгують на ринку замість того, щоб обманювати людей під час богослужінь і збагачуватися при цьому, залишаючи собі приношення парафіян і стаючи згодом схожими на ситних свиней.
Якщо людина не знайшла спасіння від гріхів, гріховні пристрасті будуть діяти в її членах, приносячи плід смерті. Ми можемо служити Господу Його по милості, виповнившись Святим Духом після того, як усі наші гріхи будуть знищені. Але ми не можемо служити Господу, знаходячись під Законом. Наш Господь сказав нам: «А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв’язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви» (Лист до Римлян 7:6).
 
 
ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАКОНУ НАШ «ГРІХ СТАВ МІЦНО ГРІШНИЙ»
 
«Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай. Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь» (Лист до Римлян 7:7-13).
 
Павло сказав, що Бог дав нам Закон для того, щоб за допомогою Закону гріх ставав міцно грішний. Він також сказав: «Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається» (Лист до Римлян 3:20). Однак більшість християн, прагнучи Божої праведності, намагаються жити за Законом. Безліч пастирів, не народжених знову, упевнені в тому, що люди страждають різними недугами з тієї причини, що не дотримують Закону. І вони вважають, що позбутися від цих недуг можна тільки строго дотримуючись Закону.
 
Чи дійсно наша поведінка, непослух може служити причиною наших хвороб? Безліч християн, як пастирів, так і простих парафіян вважають, що хвороби й невдачі їхні переслідують їх тому, що вони не живуть відповідно до Слова Божого. Вони думають, що причиною їхніх хвороб є гріхи. Тому вони бояться гріха. Такі люди щодня ридають, каючись у вчинених гріхах. Вони могли б додати до Біблії наступний уривок: Завжди ридайте. Безперестану ридайте. Ридайте з будь-якого приводу. Хоча в Біблії сказано: «Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (Перший Лист до Солунян 5:16-18). Але лжепастирі говорять людям, щоб ті завжди ридали, безперестану голосили, начебто зморшки, що з’являються від постійного пролиття сліз, можуть бути доказом їхньої віри.
Законники стверджують, що ридаючі в каятті люди мають правдиву віру. Пастирі, що не народилися згори, призначають старшою дияконисою парафіянку, очі якої завжди мокрі від сліз, а чоловіка, що без причини пускає сльозу, призначають старійшиною. Не треба плакати в церкві. Ридайте, скільки вам завгодно, у себе вдома. Заради чого Ісус прийняв смерть на Хресті? Заради того, щоб ми перетворилися в плаксивих дітей? Звичайно ж, ні! Ісус раз і назавжди знищив усі наші прикрості, прокляття, біль і хвороби. Його смерть на Хресті дозволяє нам жити щасливим життям, а не ридаючи й стогнучи. Чому ридають ці люди? Якщо вони спробують пустити сльозу в Божій церкві народжених знову, їх необхідно відправити додому.
 
 
ЯКА РІЗНИЦЯ МІЖ НАРОДЖЕНИМИ ЗНОВУ Й ТИМИ, КОТРІ НЕ НАРОДИЛИСЯ ЗНОВУ?
 
Закон завжди правий. Закон святий. Він завжди праведний, тоді як ми зовсім не праведні. Ми протистоїмо Закону, тому що народилися з гріхом, будучи нащадками Адама. Ми робимо те, чого не повинні робити, і не робимо того, що повинні. Тому за допомогою Закону ми стаємо ще більшими грішниками.
«Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Лист до Римлян 7:14–24).
До цього Павло говорив, що всі ми, у тому числі й він, повинні бути засуджені за Законом. Павло каже про те, що тільки ті, котрі за допомогою тіла Христа повною мірою відчували на собі всю строгість Закону, можуть приносити плоди Божої праведності. Він також каже про те, що в ньому нема нічого доброго і що людина, що не народилася знову, не може не грішити. Утім, грішить і той, хто народився знову. Однак між цими двома людьми існує безсумнівна розбіжність. Ті, котрі народилися згори, мають одночасно і плоть, і Духа, тобто в них перебуватиме два види бажань – плотські та духовні. Але ті, котрі не народилися згори, не мають Духа, а тільки похітливу плоть, бажання якої – грішити й нічого більше. Тому їх цікавить у житті тільки те, наскільки часто й витончено вони грішать. У цьому полягає сенс життя всіх тих, котрі не народилися знову.
 
Гріх змушує людей чинити гріх. У Листі до Римлян 7:20 написано: «А тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені». Чи є гріх у серці народженого знову? Ні. Тоді чи є гріх у серцях тих, котрі не народилися знову? Так! Якщо у вашому серці є гріх, то він впливає на вашу плоть і змушує вас ще більше грішити. «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені». Люди не можуть не чинити гріх усе своє життя, тому що вони народилися з гріхом.
Народжені знову люди приносять плоди Духа. Але ті, котрі не народилися згори, не можуть цього робити. Вони не знають, що таке милосердя. Деякі з них убивають навіть власних дітей, якщо діти посміють не послухатися їх. Злість переповнює серця цих людей, і у своєму серці вони убивають неслухняних дітей. Хоча вони по–справжньому й не убивають своїх дітей, та незліченну кількість разів вбивають їх серцем.
Чи ви розумієте, що я намагаюся цим сказати? На відміну від ненароджених знову праведники не можуть зробити нічого подібного. Проблеми, що виникають у них з їх дітьми чи іншими людьми взагалі, вони вирішують шляхом дискусії, обговорення виниклої проблеми. Але у їхньому серці немає місця злості та жорстокості, що переповнює серця інших людей.
Навпаки, праведники своїм серцем добрі та терплячі стосовно людей, навіть тих, котрі виступають проти них. «Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені». Людина хоче робити добро, тому що Бог створив її на Свій образ. Але поки гріхи усе ще перебувають у людині, нічого доброго не може виходити з її серця.
 
Християни, що не народилися згори, розмовляючи між собою, скаржаться: «Я дійсно хочу робити добро, але не можу. Не знаю, чому я не можу робити нічого доброго». Вони повинні знати, що причиною цього є те, що вони ще не одержали спасіння. Вони не можуть робити добра, тому що у своєму серці мають гріх. Народжені знову праведники наповнені як духовними стремліннями, так і тілесними. Але в тих, котрі ще не народилися знову, духовних устремлінь й на думці немає. Ось основна розбіжність між народженими знову й тими, котрі ще не народилися знову.
У сьомому розділі Листа до Римлян Павло каже про свій стан до народження знову. Пояснюючи Закон, Павло каже про те, що він не робив добра, хоч й хотів, але робив зло, хоч не хотів. Іншими словами, у Павла не було бажання грішити, він бажав тільки творити добро, але робив лише те, чого не хотів робити. У той час як того, чого він хотів, у серці своєму не знаходив. «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» Так він журився з приводу своєї гіркої долі. Та проте, Павло відразу ж після цих слів славив Господа, говорячи: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого».
Чи ви розумієте, що це значить? Ми, народжені знову, можемо зрозуміти зміст цих слів, але їх ніколи не зрозуміють ті, котрі не народилися знову. Лялечка, поки вона не стала метеликом, ніколи не зможе зрозуміти, про що каже метелик. «Ого-го, я кілька годин підряд співала на дереві! Який прекрасний та прохолодний вітерець!» Лялечка ж, що приліпилася десь у затишному містечку, у відповідь може сказати: «Вітерець? А що таке вітерець?» Але метелик, на відміну від лялечки, знає, що таке вітерець.
Тому Павло, народившись знову, міг точно пояснити, у чому полягає розбіжність між народженими знову й тими, котрі не народилися знову. Він сказав, що Ісус Христос – це Спаситель, що врятував його. Чи Ісус Христос Спас нас? Звичайно, Він врятував нас! «Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...»
Ті, чиї гріхи були знищені, своїм серцем служать Божому Закону. А чому вони служать своєю плоттю? Своєю плоттю вони служать Закону гріха. Плоті подобається служити Закону гріха, оскільки вона не змінюється. Плоть хоче тілесного, а Дух – духовного. Таким чином, ті, чиї прогрішення знищені, можуть і хочуть слідувати за Господом, тому що в них перебуває Святий Дух. Ті ж, чиї гріхи не пробачені, можуть слідувати тільки за гріхом як плоттю, так і розумом. Народжені знову праведники, гріхи яких знищені, можуть слідувати за Богом своїм розумом, незважаючи на те, що плоть їх слідує за гріхом.
 
 
ЗАКОН ДУХА ЖИТТЯ В ХРИСТІ ІСУСІ ЗВІЛЬНИВ НАС ВІД ЗАКОНУ ГРІХА І СМЕРТІ
 
Давайте тепер звернемося до восьмого розділу Листа до Римлян. Ті, чиї гріхи були прощені через віру в Христове спасіння, більше не підлягають осуду Божим Законом, хоч вони й народилися грішниками. «Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти» (Лист до Римлян 8:1–2).
Отже, немає нині жодного осуду тим, котрі живуть в Христі Ісусі. Немає жодного осуду! Народжені знову не мають гріха і для них не може бути жодного осуду. Немає більше гріха в їхніх серцях, тому що Закон Духа життя в Христі Ісусі звільнив їх від Закону гріха і смерті. Господь наш є початком життя. Будучи зачатим Духом Святим, Він став Агнцем Божим і поніс на Собі гріхи людства, охрестившись від Івана на річці Йордан. Засуджений за нас, Він був розп’ятий за нас. І цим Він геть-чисто знищив усі наші прогрішення.
Тоді чи маємо ми знову вмирати за свої гріхи? Чи є щось, за що нас треба судити? Хіба є в нас гріх, у той час як усі наші гріхи перейшли на Ісуса? Звичайно, ні! Ми більше не підлягаємо осуду, тому що Господь охрестився на річці Йордан, був розп’ятий замість нас і на третій день воскрес із мертвих, щоб врятувати всіх грішників.
Боже спасіння звільняє нас від Його осуду, у той час як Закон викликає Його гнів. «Бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти». Гнів Божий накочується на тих, котрі мають гріх у серці. Бог відправляє їх у пекло. Але Господь, забравши всі гріхи з нашого серця, звільнив нас від Закону гріха і смерті. Він зробив віруючих, які живуть в Ісусі Христі, вільними від гріха. Чи були знищені ваші гріхи?
«Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом» (Лист до Римлян 8:3–4).
Господь чітко каже про те, що наша плоть слабка і не може виконувати праведні вимоги Закону. Божий Закон добрий і прекрасний, але жити за Законом ми нездатні у силу слабкості нашої плоті. Божий Закон жадає від нас досконалості. Він просить від нас абсолютної слухняності, але наша плоть не може виконувати усі вимоги Закону через свою слабкість. Тому Закон обрушує на нас весь свій гнів. Але навіщо нам тоді Ісуса, якщо ми все одно будемо засуджені? 
Бог послав Свого Єдинородного Сина, щоб врятувати нас. У жертву за гріх Бог дарував нам Свою праведність, пославши нам Свого Сина в образі гріховної плоті. Ісус був посланий у цей світ у плоті «...і засудив гріх у тілі». Для того, щоб усі праведні вимоги Закону виповнилися в нас, що ходимо у Дусі, а не плоті, Бог передав Ісусу всі наші гріхи. Наші гріхи знищені тим, що всім серцем своїм ми віруємо в Ісуса Христа. Гріхи наші змиті, коли ми віруємо в те, що Ісус зробив для нас.
 
 
ТІ, ЯКІ ЖИВУТЬ ЗА ДУХОМ І ЗА ТІЛОМ
 
Є два типи християн: одні живуть, слідуючи своїм власним поняттям, а інші – йдучи за Словом істини. Ці, другі, можуть врятуватися й стати праведниками, а ті, перші, загинуть.
«Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир» (Лист до Римлян 8:5–6). Ті, котрі думають, що вірити в Бога значить жити відповідно до Закону, ніколи не зможуть стати досконалими. «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне».
Плоть прагне очиститися зовні. Недільним ранком люди, що живуть по плоті, здмухнувши пилюку зі своїх Біблій, яких вони не торкалися цілий тиждень, гордою ходою ідуть до церкви. Вони цілий тиждень сваряться із сусідами, з дружиною чи чоловіком, карають дітей за найменшу неслухняність, зате в неділю вони стають лагідними, як ягнятка.
«Доброго ранку. Як поживаєте?»
«Спасибі, добре. Як приємно знову побачитися з вами!»
Вони часто говорять «амінь» під час красномовної проповіді, що урочисто промовляє з кафедри їх пастор. Після богослужіння вони смиренно залишають церкву. Але, ледь вийшовши з церкви, ці люди перевтілюються.
«Про що ж ішла мова у сьогоднішній проповіді? Щось не пригадаю... А–а–а, ну, то добре, підемо, вип’ємо».
У церкві подібні люди одягаються в ангельську маску, одначе, залишивши храм, вони знову стають тілесними істотами.
Тому грішники повинні, звертаючись до Бога, говорити наступне: «Боже, врятуй мене, будь ласка. Нещасне я створіння. Я не зможу ввійти в Царство Небесне і потраплю до пекла, якщо ти не врятуєш мене. Але якщо Ти знищиш усі мої гріхи, які я чинитиму аж до смерті, то я увірую і зможу ввійти до Царства Небесного». Грішники повинні цілком покладатися на Бога.
Будь-який грішник може одержати спокуту гріхів і жити Духом, якщо він слухає Слово Боже. «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир». Якщо ми міркуємо і віруємо відповідно до Божої істини, світ перебуватиме з нами. «Думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Лист до Римлян 8:7–8). Ті, чиї гріхи ще не знищені та котрі усе ще живуть по плоті, ніколи не будуть бажані Богу.
«І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його» (Лист до Римлян 8:9). Оскільки Павло вимовляє слова, повні глибокого духовного змісту, багато людей губляться, намагаючись зрозуміти зміст його Послання. Для тих, котрі не народилися знову, особливі труднощі являють сьомий та восьмий розділи Листа до Римлян. Вони ніколи не зможуть зрозуміти цю частину Біблії.
Вчитайтеся уважно в те, що сказав Павло. Чи живе у вас Святий Дух? Якщо людина не має у собі Духа Христового, то вона не є Божим дитям. Якщо ж людина не належить Йому, тоді вона належить сатані та є грішником, якому уготовано пекло. 
«А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Лист до Римлян 8:10–11). Амінь.
Наш Господь був зачатий Святим Духом, посланий у цей світ у плоті й змив усі наші гріхи. Господь ввійшов у серця набожних, котрі вірять у спокуту гріхів, і повіки перебуватиме у кожнім з цих сердець. Святий Дух наповнив серця людей і, тим самим, підтвердив, що Господь наш Ісус цілком змив усі наші гріхи. І коли Ісус знову прийде в цей світ, Бог дарує нашій плоті нове життя. «...Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас».
 
 
СВЯТИЙ ДУХ СВІДЧИТЬ ПРО НАС, ЩО МИ – ДІТИ БОЖІ
 
Народившись знову, ми повинні жити вірою в Бога і Духом Святим. «Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Лист до Римлян 8:12–17). Ми кличемо «Авва, Отче», тому що прийняли Духа синівства, а не страху.
«Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі». По–перше, Святий Дух свідчить, що ми одержали прощення гріхів через Слово Боже. По–друге, Він підтверджує те, що в нас більше немає гріха. Святий Дух покликаний свідчити про те, що ми врятовані. Таким чином, Дух наповнив серця тих людей, гріхи яких були знищені, «Нема праведного ані одного» (Лист до Римлян 3:10). Це дійсно так. Так було до того, як Бог звільнив нас від гріха. Далі у третьому розділі написано, що ми одержали виправдання даром, по благодаті Божій, спокутуванням в Христі Ісусі (Лист до Римлян 3:24). У Листі також написано, що Дух свідчить про те, що ми – діти Божі. Дух сходить на нас, коли ми серцем приймаємо усе, що Бог зробив для нас. Але якщо ми не віримо в це, то в нас немає Святого Духа. Якщо ми серцем приймаємо те, що Бог зробив для нас, Дух свідчить: «Ви – праведники. Ви – Мої діти. Ви – Мій народ». «А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись». Цілком природно, що діти Божі повинні як страждати разом з Господом, так і прославитися разом із Ним. Наповнені й, отже, ведені Святим Духом покладають надії на Царство Небесне.
 
 
МИ ЖИВЕМО НАДІЄЮ НА ТИСЯЧОЛІТНЄ ЦАРСТВО Й НА ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА СТРАЖДАННЯ
 
Звернімося до Листа до Римлян 8:18–25: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас. Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю».
Ми є першими плодами Святого Духа. Ми – ті, котрі народилися згори, є першими плодами воскресіння. Ми братимемо участь у першому воскресінні. Ісус Христос є першим плодом воскресіння, ми ж Його воскресінням з’єдналися з Ним. Ті, котрі бажані Богу, беруть участь у першому воскресінні. Неугодні ж, нечестивці, візьмуть участь у другому воскресінні та будуть осуджені. Ось чому Павло сказав: «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас». Під славою Павло має на увазі Тисячолітнє Небесне Царство. Ми усі перетворимося, коли прийде цей благословенний час. Діти Божі повстануть з мертвих, і кожен з них знайде вічне життя. Насправді з мертвих повстане наша плоть, тому що душі уже воскресли. Бог дарує відновлення всьому сущому, і праведники тисячу років будуть царювати з Ним.
 
Усе суще очікує Об’явлення Божих нащадків. Усе зміниться й перетвориться, змінимося й перетворимося і ми самі. У Тисячолітнім Царстві не буде болю, страждань та смерті. Тоді чому зараз ми мучимося? Тому що наша плоть слабка. Ми мучимося, очікуючи спокутування провин нашого тіла.
«Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю» (Лист до Римлян 8:23-25).
Ми очікуємо усиновлення, тому що ми усі врятовані в цій надії. Ми, чиї гріхи цілком знищені, ввійдемо в Тисячолітнє та Небесне Царство. Ми не загинемо, навіть якщо увесь світ зненацька перекинеться. Коли наступить кінець світу, наш Господь знову прийде на землю. Він оновить усе суще і воскресить оновлені тіла праведників. Вони царюватимуть із Ним протягом тисячі років.
Кінець цього світу кидає у жах грішників, але праведникам дає надію. Павло мав цю надію. Чи мучитеся ви, очікуючи спокутування провин вашого тіла? Чи очікує цього Святий Дух? Ми повернемося в тіла духовні, подібно тілу Ісуса Христа, і більше не будемо відчувати ні слабості, ані болю.
 
 
СВЯТИЙ ДУХ ЗМІЦНЮЄ ПРАВЕДНИКІВ У ВІРІ 
 
Святий Дух зміцнює нас у вірі. Чи сподіваємося ми на те, що бачимо? Ні, ми сподіваємося на те, що не можемо бачити. «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих» (Лист до Римлян 8:26–27).
Чого ж насправді очікує Святий Дух, що перебуває в нас? У чому Він нам допомагає? На що ви сподіваєтеся? Ми сподіваємося на нове небо й нову землю (Друге Соборне Послання Петра), ми очікуємо Царства Небесного. Ми більше не бажаємо жити в цьому загибаючому світі. Ми утомилися, тому ми очікуємо Дня Господнього. Ми бажаємо жити вічно, без гріха, без хвороб, без злих помислів. Ми хочемо мати щасливе життя, наповнене радістю, спокоєм і любов’ю. Прагнемо жити, спілкуючись з Господом Ісусом та один з одним.
Таким чином, Святий Дух мучиться разом з нами й клопочеться за нас, очікуючи нового неба й нової землі. Щиро кажучи, у нас, праведників, немає жодних втіх у цьому світі, за винятком, може, можливості пограти у футбол зі своїми друзями, такими ж слугами Божими, як і ми. Ми живемо на землі, тому що зацікавлені донести до людей благу звістку, проповідуємо Євангеліє. Але для виконання цієї великої місії праведникам зовсім не обов’язково бути частиною цього світу.
 
 
З БОЖОЇ ВОЛІ УСЕ СПРИЯЄ ДОБРУ НАРОДЖЕНИХ ЗНОВУ, КОТРІ ЛЮБЛЯТЬ БОГА
 
Давайте звернемося до восьмого розділу Листа до Римлян (28–30): «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив».
Павло сказав: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Лист до Римлян 8:28). Ця частина Листа має величезне значення. Багато людей думають: «Навіщо я народився? Богу слід було зробити так, щоб я жив там, де немає сатани. Він мав зробити так, щоб я ще від початку жив у Царстві Небесному. Чому Він так учинив зі мною?» Люди, що з’явилися на світ в несприятливих умовах, насамперед звинувачують у цьому своїх батьків, а потім і Бога. «Чому Ти вже від початку піддаєш мене таким стражданням?»
Наведений вище уривок з Писання дає відповідь на це запитання. Усі ми - створіння Божі. Чи не так? Ми створені Ним. Бог створив нас на Свій образ та подобу, і ми залишаємося Його витворами. Ось причина, по якій ми живемо в цьому світі. Будучи Божими створіннями, ми живемо у створеному Богом світі. У Писанні сказано: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Ми народжені грішниками й страждаємо через гріх, успадкований нами від наших предків, Адама та Єви, яких спокусив диявол. Але Бог послав нам Ісуса Христа, щоб через віру в Нього зробити нас Своїми дітьми. Ось чому Бог створив нас. Крім того, Він хотів дарувати нам вічне і щасливе життя із Христом Ісусом і Богом Отцем у Тисячолітнім Царстві на Небі.
«І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Божа воля виповнилася у всій її повноті, коли всі наші гріхи були знищені, чи не так? Хіба ми не повинні бути щасливі, народившись у цьому світі? Коли ми думаємо про ту славу, що нас очікує в майбутньому, то не можемо не бути щасливими, народившись у цьому світі. Але більшість людей почуваються нещасливими, тому що відкидають Божу любов.
 
Чи знаєте ви, чому на землі є гріхи й хвороби, і чому здається, що лише нечестиві процвітають у всьому, а на долю тих, котрі намагаються робити добро, випадають тільки страждання? Тому що, тільки страждаючи, ми починаємо шукати Бога, знаходимо Його і, одержавши прощення гріхів, стаємо Його дітьми. Бог дозволяє нечестивим як і раніше жити в цьому світі, щоб усе сприяло благу люблячих Його.
Не слід розмірковувати в такий спосіб: «Я не знаю, чому Бог так чинить зі мною. Чому Бог дозволив мені народитися в такій бідній родині та змушує так страждати?» З волі Божої ми народилися в цьому світі, де править Закон і сатана, щоб могти стати дітьми Божими, жити вічно і царювати разом з Господом у Його Царстві. Усе сприяє кращому в цьому світі; Бог зробив нас Своїми дітьми. Ось чому Господь так чинить із нами. У нас немає причин нарікати на Бога. «Чому я такий? Чому зі мною таке трапляється?» Тому що з допомогою подібних труднощів виповнюється Божа воля.
Не скаржтеся на труднощі й випробування, що вам випадають у житті. Ніколи більше не вимовляєте схожих слів: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Лист до Євреїв 9:27). Між нашим народженням і наступним судом перебуватиме благодать Божого спасіння. Ми віруємо в Ісуса Христа, Божою милістю всі гріхи наші були знищені, і ми підемо на вічне царювання в Тисячолітнім Царстві на Небі. Нас назвуть «володарями усього». Тепер ви розумієте, чому Бог змушує вас страждати? Він зіслав нам тягарі й немочі для того, щоб ми шукали й знайшли Господа, щоб благословивши усіх нас, Він зробив нас Своїми дітьми.
 
 
БОГ ПРИЗНАЧИВ, ЩОБ МИ БУЛИ ПОДІБНІ ДО ОБРАЗУ ЙОГО СИНА 
 
Нема необхідності витрачати час на те, щоб одержати прощення гріхів, уникнути Божого суду й стати праведниками. Ми зробились праведниками раз і назавжди, і по нашій вірі негайно ж можемо стати Божими дітьми. Боже спасіння не є результатом якогось тривалого процесу нашого особистого зростання у святості. Бог врятував нас раз і назавжди й негайно зробив нас праведниками.
«Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив» (Лист до Римлян 8:29–30).
Для багатьох людей «п’ять доктрин кальвінізму» ґрунтуються на цих рядках Листа до Римлян. Але це зовсім неправильно. У Листі написано: «Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами». Бог визначив нам бути Його дітьми в Христі. Бог визначив нам народитися в цьому світі відповідно до Свого задуму. Він створив нас. Створив подібними до чийого образу? Подібними до образу Бога, образу Його Сина.
Бог дозволив нам народитися й стати, відповідно до Його волі, дітьми в Христі Ісусі. Він пообіцяв нам, створеним на образ Його Сина, послати Ісуса Христа, щоб через Нього зробити нас Своїми дітьми. Бог призвав нас через Ісуса Христа ще коли ми, нащадки Адама, були грішниками. «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою» (Євангеліє від Матвія 11:28). Він покликав нас після того, як змив усі наші гріхи для того, щоб зробити нас праведниками по вірі.
 
 
БОГ ЗРОБИВ ПРАВЕДНИКАМИ Й ПРОСЛАВИВ НАС
 
Бог покликав грішників й раз і назавжди зробив їх праведниками. Ми стали праведниками, зовсім не зростаючи в особистій святості, як наполегливо говорять нам теологи, але віруючи в Ісуса Христа як нашого Спасителя. Отже, причиною, чому Бог призвав грішників, було зробити їх праведниками.
«...А кого покликав, тих і виправдав...» Ті, кого призвав Господь і ті, котрі вірять в усе, що зробив Ісус, стали праведниками. Спочатку, будучи нащадками Адама, ми дійсно були грішниками, але наші гріхи зникли, коли ми увірували в істину, що каже про те, що Ісус знищив усі гріхи світу. Чи є тоді у вас гріх? Звичайно, ні! У нас більше не залишилося гріха. «...А кого покликав, тих і виправдав...».
Праведники – це ті, котрі стали дітьми Божими. Неправда, що ми стаємо Його дітьми поступово, крок за кроком. Навпаки, спокутою Господньою ми відразу ж були прославлені як Божі діти.
«...А кого виправдав, тих і прославив». Бог зробив нас Своїми дітьми. Я не можу зрозуміти тих християн, що вірять у так-звані «п’ять кроків до спасіння». Ми були врятовані та зробились дітьми Божими відразу ж, раз і назавжди. Нам буде потрібно якийсь час, щоб воскресити наші тіла, тому що необхідно дочекатися другого пришестя Господа. Але звільнення від гріха досягається за одну мить. Ми можемо одержати спокуту гріхів у той самий момент, коли увіруємо у слово спокутування гріхів, що Бог, котрий призвав нас, дарував нам, а також коли визнаємо те, що Бог зробив для нашого спасіння. «Дякую Тобі, Господи. Алілуя! Амінь! Я врятований, тому що Ти врятував мене. Я не одержав би прощення гріхів, якби Ти не змив їх усіх без залишку. Дякую Тобі, Господи. Алілуя!»
 
Для спокутування гріхів не потрібно ні наших справ, ані часу. Наші вчинки не мають жодного відношення до спокутування, навіть на одну десяту відсотка. Кальвіністи говорять, що людина може поступово, крок за кроком одержати спокутування гріхів і ввійти в Царство Небесне. Як равлик не може пересуватися зі швидкістю 100 метрів у секунду, як би не намагався, так і людина не може віднайти праведність своїми власними зусиллями, якою б гарною вона не була і як би не намагалася дотримуватись Закону. Равлик залишається равликом, як би старанно він не зодягався, ретельно умиваючись чи застосовуючи дорогі косметичні засоби. Так само й людина, доти, поки вона матиме гріх у серці, вона усе-таки залишається грішником, незважаючи на те, якою б гарною не здавалася з боку.
Як може грішник, поступово зростаючи у святості, стати праведником? Хіба згодом тіло кращає? Навпаки, старіючи, плоть стає гріховною. Але в Біблії сказано: «А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив». Цей уривок нам чітко показує усе, що сталося по Божій милості. Тут не написано, що це відбувалося крок за кроком, але навпаки, що все сталося одразу як Боже діянням. Віруючи в Господа, людина може раз і назавжди стати праведною, але це ніколи не стається поступово.
Багато теологів, не розуміючи, що роблять, наполягають на безглуздих теоріях і, таким чином, прирікають людей на пекло. Бог пообіцяв нам спокутування гріхів і призвав нас через Ісуса Христа. Він зробив нас праведниками й прославив тих, котрі відгукнулися на Його заклик. «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Євангеліє від Івана 1:12). Чи прославив нас Бог? Так, звичайно! Чи можемо ми бути прославлені своїми справами? Чи належить докладати зусиль, щоб стати праведниками? Звичайно, ні! Ми вже стали праведниками!
 

НІХТО НЕ ВІДЛУЧИТЬ НАС ВІД БОЖОЇ ЛЮБОВІ
 
Хто проти нас, якщо Бог з нами? Ніхто і ніщо. «Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (Лист до Римлян 8:31–39).
Ніхто не відлучить нас від Божої любові. Ніхто не може нас, праведників, знову зробити грішниками. Ніхто не може перешкодити тим, дітям Божим, котрі житимуть у Тисячолітнім Царстві на Небі. Чи може скорбота змусити нас грішити? Чи можуть гоніння перетворити нас у грішників? Чи здатен голод, нагота, небезпека чи меч знову зробити нас грішниками? «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» Бог дарував нам Небесне Царство. Бог обдарував нам усім, тому що Він не пожалів навіть Свого Єдинородного Сина, щоб врятувати нас. Якщо Бог заради нас приніс найбільшу жертву, то як Йому не зробити нас Своїми дітьми?
 
 
СПАСІННЯ, ДАРОВАНЕ НАМ БОГОМ - ЦЕ...
 
Бог каже, що для одержання спокутування наших прогрішень ми, по-перше, повинні визнати той факт, що Ісус Христос був посланий «у подобі плоті з волі Бога Отця». По-друге, ми повинні засвідчити, що Ісус узяв на Себе всі наші гріхи під час хрещення на річці Йордан. По-третє, ми повинні визнати, що Ісус був розп’ятий замість нас і воскрес. Ми не можемо одержати спасіння, якщо не віритимемо в це.
Люди, які не вірять, що Ісус є Син Божий, чи що Він є Бог і Творець, не будуть врятовані. Якщо людина заперечує божественність Ісуса Христа, вона стає слугою сатани. Ті, котрі заперечують той факт, що Ісус узяв на Себе всі гріхи, прийнявши хрещення від Івана Хрестителя, також не віднайдуть спасіння. Ісус не може стати Спасителем таких людей. Ці люди не можуть знайти спасіння у своєму серці, хоча вони розумом вірують в Ісуса. Незважаючи на те, що вірують в Ісуса, вони потраплять у пекло. Ісус умер замість нас, тому що Своїм хрещенням Він узяв на Себе всі наші гріхи. Ісус умер через наші, а не Свої гріхи. Потім Він воскрес із мертвих, щоб виправдати всіх тих, котрі вірять, і щоб оживити їх під час воскресіння.
 

МИ ВРЯТОВАНІ ЧЕРЕЗ ВІРУ В ЙОГО ХРЕЩЕННЯ
 
Мені б хотілося відзначити, що сьомий та восьмий розділи Листа до Римлян потрібно розглядати у взаємозв’язку. У сьомому розділі написано про те, що людина, яка має гріх, не може робити добра. Але у восьмому розділі сказано, що немає нині ніякого осуду тим, котрі в Христі, і що наша віра в Ісуса робить нас безгрішними. Ми слабкі та не можемо жити відповідно до Божої волі. Тому Бог Отець послав Ісуса Христа, нашого Спасителя, Котрий, коли ми ще були грішниками, узяв на Себе всі наші гріхи. Ми врятовані Ісусом Христом та зробились праведниками. Ось істина, про яку Павло каже нам у сьомому та восьмому розділах свого Листа.
«Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом». Відтепер у нас немає гріха. Чи ви перебуваєте в Христі Ісусі? Чи визнаєте те, що Ісус Христос зробив для вас? Так само, як Павло одержав спокуту своїх гріхів, усі наші гріхи також були знищені нашою вірою у хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті. Ми одержали спокуту, віруючи у хрещення, кров і воскресіння Ісуса. Якщо людина уперто відмовляється вірити у хрещення Ісуса Христа чи наполягає на тому, що Ісус хрестився лише для того, щоб показати Своє смирення, то Бог віддасть її у пекло. Упокоріть гординю перед Словом Божим. Як можуть священики, духовні наставники людей, нехтувати хрещення Ісуса, коли Апостол Павло стільки каже про нього? Як можуть вони ігнорувати віру Павла, одного з найбільших стовпів віри? Як можуть вони зневажати науку раба Божого, котрого Сам Господь призвав до апостольства?
 
Якщо хочемо поширювати науку Ісуса Христа, ми повинні проповідувати про нього так, як написано в Біблії, і також вірувати відповідно до Біблії. Господь сказав: «Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить» (Євангеліє від Івана 8:31–32). І ви, і я, віруємо у хрещення Ісуса так, як вірував Павло.
Коли ваші гріхи перейшли до Ісуса? Усі наші гріхи перейшли на Ісуса Христа, коли Він хрестився від Івана Хрестителя. Ісус сказав тоді Івану: «...залиш це тепер, тому що так слід нам виконати усю правду». Слова «бо так», грецькою «hoo’tos gar», означають «у такий спосіб», «належним чином» чи «єдиним допустимим способом». Це означає, що Ісус, хрестившись від Івана, безповоротно взяв на Себе всі прогрішення людського роду. Охреститися означає «бути обмитим». Для того, щоб змити провини нашого серця, ми повинні передати Ісусу усі наші гріхи.
Ісус Христос узяв на Себе наші гріхи, був розп’ятий замість нас, і з нами був похований. Тому Павло сказав: «Я розп’ятий з Христом» (Лист до Галатів 2:19). Як же ми були розп’яті, коли насправді розіп’яли Христа, Який прийняв смерть на Хресті? Ми – розп’яті з Христом, тому що віруємо в те, що Він узяв на Себе всі наші гріхи й був розп’ятий за них.
 
Дякую Господу за те, що Він врятував мене від моїх гріхів. Можемо сміливо проповідувати Євангеліє, тому що Ісус зробив нас праведниками. Дякую нашому Господу за те, що Він врятував нас від гріхів, хоч наша плоть слабка і ми не варті Його слави.