Святий Дух той самий сьогодні, вчора й завтра. Його божественна природа не змінюється як у Старому, так і в Новому Завітах. Він справді по-різному діяв у Старому й Новому Завітах за провидінням Божим для спасіння людства від гріхів.
У Старому Завіті Господь давав людям Божим Святого Духа в особливий спосіб для того, щоб вони могли проповідувати Його слово, показувати іншим Його волю з допомогою чудес та чинити Його діла. Наприклад, Дух Господній зійшов на Самсона і робив чуда через нього. (Суддів 13:25, 14:19). Іншими словами, у часи Старого Завіту Святий Дух сходив тільки на обмежене коло вибраних людей.
В часи Нового Завіту, призначивши день П’ятидесятниці як початок зіслання Святого Духа, Бог дав Святого Духа кожному праведнику, що одержав прощення гріхів через віру в Євангеліє Води та Духа. Він дає нам вічну присутність Святого Духа.
Таким чином, у першу П’ятидесятницю всі праведники, чиї гріхи були прощені через віру в правдиве Євангеліє, могли отримати Святого Духа (Дії 2:38). Петро прийшов у дім Корнилія, язичника і Римського сотника, і проповідував Євангеліє Хрещення Ісуса і Його Крові на Хресті. Коли Петро промовляв слова Євангелія, Святий Дух зійшов на усіх, що чули його слова (Дії 10:34-45). Ось доказ того, що кожен, хто почує й увірує в Євангеліє Хрещення Ісуса і Його Хреста, одержить в дарунок Святого Духа.
Бог наказав Святому Духові перебувати у всіх праведниках, яким прощено всі їхні гріхи через віру в правдиве Євангеліє.
У Старому Завіті Святий Дух привів народ до Ісуса Христа, а в Новому Завіті Святий Дух свідчить про праведність Божу і є гарантом цієї святості. Праведність Божа означає, що Ісус дав прощення усіх гріхів світу Своїм Хрещенням і Кров’ю на Хресті. Святий Дух є гарантом Євангелія спасіння і допомагає усім увірувати в нього.