Search
বাংলা
বাংলা
কোভিড-১৯ এবং আন্তর্জাতিক ডাক পরিষেবা বিঘ্নিত হওয়ার কারণে,
আমরা সাময়িকভাবে আমাদের ‘বিনামূল্যের মুদ্রিত বইয়ের পরিষেবা’ বন্ধ রেখেছি|
এহেন পরিস্থিতিতে এই মুহুর্তে আমরা আপনাদের কাছে ডাকযোগে বই প্রেরণে অসমর্থ|
এই অতিমারীর যেন আশু সমাপন ঘটে এবং ডাক পরিষেবার পুনরাম্ভের জন্য প্রার্থনা করুন৷

শিক্ষা

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 8-9] Усе допомагає на добре (Лист до Римлян 8:28–30)

(Лист до Римлян 8:28–30)
«І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив».
 
Давайте подумаємо про наведений вище уривок із восьмого розділу Листа до Римлян. Тут написано, що Бог передбачив, призвав і прославив нас, що у Христі, Сині Божому. Давайте поговоримо про це, а також про те, як люди розуміють Доктрину Зростання у святості.
У Листі до Римлян 8:28 написано: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Ми повинні задуматися над тим, хто є той, «хто любить Бога».
Чи дійсно усе допомагало на добре? Так сказав Господь. На початку, перш ніж Бог створив людину, Він задумав зробити нас Своїм народом, який би виконував Його волю, і вчинив так в Ісусі Христі, Своїм Улюбленім Сині.
Ми повинні пам’ятати, що в Едемському саду росло дерево пізнання добра і зла. Чому Бог посадив це дерево? Було б краще, якби Він узагалі споконвічно не саджав цього дерева. Чимало людей мають багато питань з цього приводу.
Однак такою була Божа ціль і план спасіння. Бог створив людину на Свій образ та подобу. Насправді ж людство нічим не відрізнялося від інших Божих створінь доти, поки не одержало Божу праведність.
 
 

ЧОМУ БОГ ПОСАДИВ ДЕРЕВО ПІЗНАННЯ ДОБРА І ЗЛА?

 
Ми повинні знати причину того, що Бог заповів Адамові й Єві не їсти з дерева пізнання добра і зла. Чому? Причина полягала в тому, що треба було втримати людину під Божим Законом і зробити нас Його дітьми, відпокутувавши за нас через Ісуса Христа. Уся Божа праведність прихована в Його Слові. «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Оскільки Господь сказав: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Лист до Римлян 8:28), ми повинні знаходити відповідь на запитання в Євангелії води та Духа, даному нам Ісусом Христом.
Щоб виконати це, ми, по-перше, зобов’язані визнати, що усе, що планує і робить Бог допомагає на добре. Однак, щоб зрозуміти цю істину, ми повинні народитися знову по вірі в Євангеліє води та Духа. Ми повинні шукати відповідь у Євангелії, даному нам Господом.
 
Бог створив нас, посадив дерево пізнання добра і зла в Едемському саду, дозволив Адамові й Єві з’їсти його плід й у такий спосіб дав нам пізнати Закон; й усе це для того, щоб зробити нас Своїми дітьми. Наш Господь, котрий звільнив усіх нас, дозволив усьому цьому статися, щоб Він Сам міг дарувати нам прощення гріхів, вічне життя, славу й небо. Бог зробив людину з пороху, і тому людство було створене й з’явилося на світ, щоб бути слабким. Біблія часто порівнює нас із глиняною посудиною. Бог, як гончар, зробив людину із глини. Він створив людину з пороху й вдихнув у неї любов води й Святого Духа. Бог дав нам істину води й Святого Духа, щоб зробити нас Його дітьми.
Глиняна посудина дуже делікатна і може легко розбитися. Таким чином, Бог споконвічно створив людське тіло і дух слабкими, щоб зробити людину Своїм чадом. Його задум був виконаний Ісусом, Який змив усі гріхи людства й зодягнув його в Божу праведність, щоб через народження знову завдяки Євангелію води й Святого Духа дарувати людям вічне життя. Ось чому Бог ще від початку зробив нас не бездоганними, але недосконалими й слабкими.
 
 

ЧОМУ БОГ ЩЕ ВІД ПОЧАТКУ СТВОРИВ ЛЮДЕЙ СЛАБКИМИ?

 
Чому Бог посадив дерево пізнання добра і зла в Едемі та потім заповів Адамові й Єві не їсти з нього? Ми повинні зрозуміти причину цього й увірувати в неї в рамках Євангелія води та Духа. Чому коли Адам і Єва упали й згрішили, Бог сказав, що насіння жінки уразить сатану і що сатана жалитиме Його в п’яту? Усе це могло зробити людей Його дітьми. Такий був Божий задум для нас в Ісусі Христі, Його Улюбленім Сині.
Хто тоді є «покликаним» відповідно до Божого задуму? Це ті, котрі визнали свої провини і беззаконня й шукають любові та милості Божої. Ми повинні усвідомити, що теологічні твердження доктрин безумовного вибрання та зростання у святості є помилковими. Доктрина безумовного вибрання є помилковою, тому що наш Господь не міг би безумовно обрати одних, видаливши від Себе інших без жодних на те причин.
Навпаки, Бог обирає і призиває тих, котрі впадають у відчай з приводу своїх гріхів і визнає, що не має іншого вибору, як потрапити в пекло. Це ті, до кого Бог має милість і кого призиває Своїм Євангелієм води та Духа.
Серед безлічі людей, що народилися згори у цьому світі та повернулися до Господа, немає ані одного, хто був би обраний чи відкинутий Богом без якоїсь на те причини. Якби Бог не обрав вас з якоїсь причини, ви б повстали проти Нього. Не слід навіть думати, що Бог міг би зробити Вас чи когось сином диявола без якоїсь на те причини. Господь так не учинив би!
Якщо ви не обрані Богом, то це тому, що не вірите в Євангеліє води та Духа. Якщо ви не вірите в дане вам Богом Євангеліє води та Духа, Господь відкине вас, тому що наш Господь сказав: «Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Євангеліє від Матвія 9:13). На жаль, теологи змальовують Бога упередженим.
 
 

ХТО ТАКІ ПОКЛИКАНІ ВІДПОВІДНО ДО БОЖОЇ ВОЛІ?

 
Покликані Богом – це грішники, гідні пекла. Вони прийшли до Бога і визнали, що гідні лише пекла, тому що слабкі та не можуть не виконувати Божі Заповіді аж до смерті. Бог призвав грішників і очистив їх від гріха Євангелієм води та Духа. Він призвав тих, у кого не було іншого вибору, як тільки потрапити в пекло, і звільнив їх від гріхів Євангелієм води та Духа.
Бог прийшов не для того, щоб призвати благих і покірних Закону. Бог призиває тих, котрі дійсно намагаються жити відповідно до Його волі, однак визнають свою недосконалість, що змушує їх грішити, незважаючи на те, що вони вірять і в усьому покладаються на Бога. Ціль Бога – призвати слабких, недосконалих і немічних, щоб зробити їх Своїми праведними дітьми. Таке Боже покликання і Його воля. Усе допомагає на добре тим, котрі покликані з волі Божої.
 
Ми повинні вірити в Боже покликання. Ми не повинні говорити, що без причини віримо в Ісуса. Така віра неправильна. Правильна віра полягає в тому, щоб вірити в Господа так, як хоче Він, а не як бажаємо ми самі. Це означає, що потрібно вірити в те, що Бог добре знає наші слабості, що Він раз і назавжди змив усі наші гріхи, і тільки так ми зможемо стати Його дітьми. Така Божа воля – зробити нас Своїми безгрішними дітьми, коли ми визнаємо і приймаємо Його задум. Такими є люди, яких дійсно любить і призиває Бог.
 
 
ХТО ТАКІ ВИБРАНІ БОГОМ?
 
Бог не змушує людей стати в два ряди і не каже одним: «Прийдіть, повірте в Ісуса, і ввійдете у Царство Небесне», а потім, повертаючись до інших: «А ви ідіть до пекла».
Кальвіністи стверджують, що Бог обрав певних людей без якоїсь причини й при цьому ще від початку вирішив відкинути інших. Однак Бог не такий. Бог зробив так, щоб усе сприяло добру покликаних для виконання Його наказів. Безглуздо думати, що ми обрані безумовно, без якоїсь причини.
Тоді чи може Бог бути несправедливим? Звичайно, ні. Кожен рівний перед Богом і Його Законом. Кожен також рівний перед Його судом. Ми одержали від Господа милість спасіння і Господь врятував нас від гріха через Ісуса Христа. Шанс повірити в цю істину також однаковий для усіх. Він дозволяє тим, котрі приймають Боже керівництво і знають свою слабкість, зрозуміти й повірити в Євангеліє води та Духа.
Тоді чи існують божественні приречення й вибрання? Вони існують для нас, щоб ми були покликані згідно Божого призначення в Євангелії води та Духа, яке Він дав нам, а також тому, що Бог знищив наші гріхи через Ісуса і задумав зробити нас, народжених в цьому світі, Його дітьми, і дати нам шанс почути Євангеліє. Бог заздалегідь задумав усе це в Ісусі Христі. Таким був план Божий. Коли ми приходимо в присутність Божу, ми повинні, таким чином, у першу чергу визначити, чи ми є Ісавом, чи Яковом.
Біблія каже нам, що Бог полюбив Якова і зненавидів Ісава, полюбив Авеля й зненавидів Каїна. Хіба Бог зненавидів Ісава і Каїна та полюбив Якова й Авеля без якихось на те причин? Ні. Це відбулося тому, що Ісав та Каїн покладалися тільки на власну силу й ніколи не просили про милість Господню, у той час як Авель і Яків знали про свою слабкість, просили у Бога милості й вірили Його слову.
Біблія пояснює Боже приречення й вибрання, використовуючи приклад цих людей. До кого належимо ми? Чи можемо зустрітися з Богом, якщо віримо тільки в наші власні сили, як це робив Ісав? Ні, не можемо. Єдиний шлях, на якому ми можемо зустрітися з Господом, є Євангеліє води та Духа, повне Божої милості. На якій зі сторін стоїмо ми перед Господом? Хочемо знайти благословення в присутності Божій, однак завжди зазнаємо поразки через нашу слабкість. Навіть якщо ми хочемо жити відповідно до нашого призначення, то усе ще слабкі та недосконалі перед Богом і тому нам залишається тільки просити у Господа милості.
Якщо ми хочемо мати благословення від Господа, то повинні стати подібними до Якова й мати віру Авеля. Ми повинні визнати перед Господом той факт, що ми слабкі, недосконалі та слабкодухі.
 
У Книзі Псалмів 144:14 написано: «Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує». Справді, кожен схиляє коліна в присутності Божій. У нас немає мужності. Ми йдемо на компроміси при найменшій вигоді. Ми – раби. Часом ми можемо здаватися хоробрими й мужніми, однак лише на лічені секунди. Якщо ми краще подивимося на наше життя, то зможемо легко зрозуміти, які ми нещасні. Ми підкоряємося сильним і навіть нечестивим людям, які спонукають нас відкидати істину. Однак Бог призвав відкинутих, щоб полюбити їх, дарувати їм спасіння в Ісусі Христі та зробити їх Своїми дітьми.
Нам необхідно лише усвідомити, які ми слабкі та грішні, щоб бути любими Господу. Ми повинні запитати себе, чи дійсно можемо сповна виконувати Закон, та прийти до усвідомлення того, що ми просто не здатні виконувати Закон і, що в такий спосіб не можемо жити досконалим життям.
Якби я був досконалим, мені просто був би не потрібен Спаситель. Якби ми були досконалі, навіщо тоді нам потрібна була б Божа допомога і благословення? Але ми настільки слабкі перед Господом, що маємо потребу в Його благословенні та милості. Божий жаль до нас був настільки сильним, що Він послав Свого Улюбленого Сина і покликав Його забрати і змити всі наші гріхи. Бог покарав Ісуса замість нас, щоб ми могли врятуватися від гріха. Ось у що ми повинні вірити.
Тільки з такою вірою ми можемо стати улюбленими Божими дітьми. Завдяки Його милості, а не нашим зусиллям, ми одягнулися в Його любов та досягли спасіння.
Незважаючи на те, що багато християн вивчають доктрини приречення й вибрання та слідують за ними, вони також відчувають тривогу й заклопотаність з приводу цих доктрин. Це трапляється тому, що вони постійно задають собі запитання, чи вони вибрані Богом, чи ні.
Ці дві доктрини складають 90 відсотків теології кальвіністів. Питання полягає в тому, чи дійсно вибрані ті люди, які вірять цим доктринам, незважаючи на їхню віру в Ісуса? Це питання постійно тривожить їх. Однак питання правдивості не є найважливішим. Навпаки, важливим є те, що ми повинні вірити в Євангеліє води та Духа, щоб, отримавши Божу праведність, удостоїтися спасіння. Ті, котрі одержали Божу праведність по вірі, є вибраними.
 
Колись жив собі доктор теології, якого усі вважали одним із засновників консервативної теології. Він високо оцінював кальвінізм, а саме доктрини приречення й божественного вибрання.
Одного разу він виступав з лекцією на цю тему, коли один зі студентів запитав: «Добре, а ви є обрані Богом? Як вам удається довідатися, кого обрав Господь?»
Теолог відповів: «Хто може це знати? Ми довідаємося про це, лише коли станемо перед Господом».
Тоді студент знову запитав його: «Тоді що ви будете робити, коли станете перед Господом і Він скаже вам, що ви не вибрані?»
Професор відповів: «Що я можу зробити з тим, що уже вирішено Господом? Тому-то я й сказав вам, що ви довідаєтеся про це, коли станете перед Господом».
Студент подумав: «Він, напевно, дуже смиренна людина. І якщо вже така велика людина каже, що не знає, чи вона вибрана, то цілком природно, що ніхто не може знати, чи він обраний, чи ні».
Проте істина, у якій захована Божа праведність, тепер чітко відкрилася. Дійсно, були деякі речі, які Господь приховав від людей, однак Він розкрив їх, коли прийшов час. Як євангелісти можуть проповідувати Євангеліє, якщо вони навіть не знають, чи вони врятовані, а також чи вибрані? Покликані Богом – це ті, котрі вірять у Божу праведність.
Лист до Римлян 8:29 стверджує: «Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами». Бог Отець призначив, що ми повинні бути подібними до образу Його Улюбленого Сина Ісуса Христа, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. Тут Ісуса названо «перворідним». Якщо віримо в Ісуса і в Євангеліє води та Духа, дане нам Господом, ми врятовані від усіх наших прогрішень і стаємо Його дітьми. Тоді, ким є Ісус стосовно нас? Він повинен бути нашим старшим братом. Він – первісток Божий, а ми – Його молодші брати й сестри.
 
Багато років тому, коли я жив у молитовному домі, до мене прийшов один євангеліст. Він увірував в Ісуса, коли жив у Китаї, і потім приїхав до Кореї. Одного разу я випадково почув, як він молився, кажучи: «Брате Ісусе і Боже Отче, дякую за моє спасіння. Брате Ісусе, будь ласка, допоможи мені». Отож, Ісус – наш брат!
Ми можемо запитати, чи Господь знає все про нас. Відповідь буде – так, Він дійсно знає про нас усе. Ще до створення світу Він задумав врятувати нас від гріха через Свого Улюбленого Сина. Таким був задум Божий. Його Син Ісус прийшов у цей світ, прийняв хрещення й був розп’ятий, щоб врятувати нас від наших прогрішень. Бог уже тоді задумав усе це.
Ми можемо сказати, що до створення світу Бог скликав «трьохсторонню конференцію». Триєдиний Бог – Отець, Син і Святий Дух – задумав звільнити тих, котрі вірять у Його праведність. Його план полягав у тому, щоб створити людей і зробити їх своїми дітьми, щоб жити з ними в Господньому Царстві.
 
Отець, Син і Святий Дух ухвалили цей план. Потім у процесі міркувань про те, як Він повинен створити людину й зробити все людство Своїми дітьми, Бог задумав послати Свого сина Ісуса у світ, щоб Він прийняв хрещення й смерть на Хресті, а люди у свою чергу могли відповідати Його образу.
Який був Божий задум, коли Він створив нас? Він хотів, щоб ми стали Його дітьми. Чи є Ісус Господнім первістком? Так, Він – первісток Божий. Ставши дітьми Божими ми, таким чином, є братами Христа.
За Свої 33 роки життя на землі Ісус відчував на Собі всі людські слабкості та немочі. Ось чому в молитві ми кажемо: «Ісусе, я такий слабкий. Мені дуже важко. Будь ласка, допоможи мені та захисти мене. Розчуль людські серця, щоб вони прийняли Твоє Слово, спостерігай за ними, даруй їм милість і допоможи їм». Господь чує і відповідає на наші молитви. Молитва до Ісуса й молитва до Бога – це те ж саме.
Якою була Божа мета при створенні усіх нас? Вона полягала в тому, щоб зробити нас Своїми дітьми. Бог знає усе про нас. Він зробив так, щоб ми народилися в цьому світі, та врятував нас від усіх наших прогрішень через хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті, тому що Він призначив нас ще до створення світу, щоб усиновити й зробити нас Його синами й доньками. Таким чином, Він знає не тільки про наше життя й смерть, але також про кожну мить нашого життя. Він знає, хто наші батьки, коли ми народилися, одружилися, коли в нас народилися діти і що станеться з нами в житті. Бог, знаючи усе про наше життя, дав нам Євангеліє води та Духа, щоб ми могли вірити в Ісуса Христа і стати Його дітьми.
 
Бог заздалегідь знав усе про нас і призначив нас. У Листі до Римлян 8:30 написано: «А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив». Не можу виразити словами важливості розуміння й віри в слова цього уривка для усіх нас.
Багато людей розглядають цей уривок як підтвердження доктрини зростання у святості. Грунтуючись на цьому уривку, на тім, що Ісус призначив, призвав і прославив нас, вони стверджують, що саме тому, незважаючи на те, що ми маємо гріх у серці, Бог вважає нас безгрішними. Вони також вважають, що, пройшовши період очищення й зростання у святості, ми будемо прославлені, начебто існують ступені, проходячи які ми стаємо святими.
Хіба Бог не призначив усіх грішників, щоб призвати їх у Христі Ісусі? Він призвав усіх нас і тим не менше деякі люди дотепер не відповідають на Його заклик. Вони схожі на Ісава й Каїна. Це ті, котрі підуть до пекла.
 

У МИЛОСТІ БОЖІЙ
 
Бог Отець задумав призвати нас у Його єдиному Сині, Ісусі Христі, і призначив нас стати Його синами, водою і кров’ю змив з нас усі наші гріхи. Люди, що дотепер не прийшли до Бога, незважаючи на те, що Він кличе їх, не одержать Божого спасіння. Вони не одержать милості Божої і підуть до пекла. Однак є також люди, які почули Його заклик. Вони кажуть: «Господи, навіть якщо я ослаб, чи приймеш Ти мене?»
Господь відповідає: «Звичайно, прийму».
«Невже? Невже ти приймеш такого немічного, як я?»
«Звичайно, Я прийму тебе»
«Господи, у мене немає нічого, що я б міг дати Тобі, я навіть не можу обіцяти тобі, що відтепер зможу стати добрим».
«І все ж Я прийму тебе».
«Це напевно тому, що Ти не знаєш мене. Ти обов’язково розчаруєшся в мені».
Хіба ми іноді не почуваємось збентеженими, коли хочемо десь сховатися, знаючи, які ми нечисті; а хтось каже, що справді вірить у нас? Чому ми хочемо заховатися? Ми хочемо сховатися, тому що не здатні стати кращими і не можемо навіть сказати, що зробили для цього.
Ось чому ми продовжуємо запитувати: «Чи приймеш Ти мене, незважаючи на те, що я слабкий? Чи дійсно Ти приймеш мене? Невже мені дозволено вірити в Тебе? Невже така людина, як я, може одержати прощення гріхів? Чи може такий, як я, стати праведним, якщо я не зможу стати кращим в майбутньому?» Однак наш Господь – могутній, здатен перетворити дике маслинове дерево у сільськогосподарську рослину.
Споконвічно ми також були дикими маслиновими деревами, дикими від природи, однак стали плодоносними рослинами завдяки Євангелію, даному нам Ісусом. Він призвав нас, котрі не можемо не грішити. Хіба Бог покликав нас, коли ми ще були не дуже слабкими? Він призвав нас, коли ми цілком нічого не могли зробити. Він призвав нас в Ісусі, незважаючи на наші серйозні недоліки й слабкість. Він покликав нас, коли ми були недосконалі. Що ж зробив Бог після того, як призвав нас? Він змив усі наші гріхи й дав нам свою праведність, щоб ми могли мати вічне життя.
 
Як же Він зробив усе це? У третьому розділі Євангелія від Матвія написано, що Ісус прийшов у світ і був хрещений, щоб виконати всю правду, установлену Богом для людства. Ісус був охрещений Іваном, узяв на Себе всі гріхи людства, умер на Хресті, потерпівши кару за всі гріхи людського роду, і на третій день воскрес із мертвих, щоб врятувати нас від гріхів. Він дав нам нове життя. Зробивши це, Він виправдав нас і змив усі наші гріхи водою і кров’ю, давши нам Божу праведність, зробивши нас безгрішними, і потім прославив та виправдав, зробивши нас дітьми Божими.
Ісус прославив нас, щоб ми могли піти на небо і жити життям вічним як діти Божі. Чи ви розумієте це? Проте, релігійні доктрини вчать вас, що, якщо ви вірите в Ісуса, ви поступово знайдете святість і до смерті станете перед Господом як досконала людина, незважаючи на те, що ви – грішні. Це суперечить істині. Це не є правдива віра. Така віра відповідає лише доктрині зростання у святості, а не істині.
Господь врятував нас від усіх наших прогрішень; Бог призначив та призвав нас, раз і назавжди змив усі наші гріхи водою і кров’ю, зробив нас Своїми святими дітьми. Він благословив нас, щоб ми могли у славі увійти в Царство Боже. Ось – істина; саме так Господь каже про цю правду та благословення в Ісусі Христі. У цьому уривку не написано про сім ступенів доктрини зростання у святості. У ньому не згадується про те, що ми повинні поступово стати досконалими, пройшовши через сім ступенів, і знайти повну святість.
У Листі до Римлян 8:30 не написано про те, що Бог призове нас після того, як ми повіримо в Ісуса чи про те, що з віком ми знайдемо святість. Цей розділ також не каже, що ми поступово, крок за кроком будемо здійматися по сходах святості доти, поки нарешті не досягнемо досконалості. Коли ми довідалися про Ісуса Христа й Ісус призвав нас, Він раз і назавжди пробачив усі наші гріхи водою і кров’ю. Лише, коли ми приходимо до Бога з Євангелієм істини, ми потрапляємо в Його обійми.
 
Деякі люди кажуть: «Я колись навіть не знав про мої гріхи, але після того, як послухав вашу проповідь, починаю усвідомлювати їх. Я точно пам’ятаю один чи два гріхи у своєму житті та думаю, що, імовірно, буду продовжувати грішити в майбутньому, тому не думаю, що зможу вірити в Бога». Однак, це не так. Ми повинні міркувати в такий спосіб. «Я не знав своїх гріхів, навіть коли робив їх. Слово Боже – правдиве. Я повинен вірити в це слово, але не можу жити відповідно до Божого Слова. Я – непоправний грішник, гідний пекла. Ось чому я й прийшов до Ісуса».
Ми стаємо безгрішними, вірячи в Ісуса і одержавши прощення гріхів. Ми знайдемо святість і станемо дітьми Божими. Оскільки ми стали дітьми Божими, то можемо піти на небо і знайти славу. Ось – Божа праведність та істина.
Бог призначив, призвав, виправдав і прославив нас. Ви можете думати, що доктрина зростання у святості вірна, кажучи: «Я поступово змінюся й стану безгрішним». Однак ви одержали виправдання й святість відразу в той момент, коли повірили в Євангеліє води й Святого Духа. Ваше серце не змінюється поступово. Воно стає безгрішним відразу, а ось ваша віра поступово зростає, коли ви вірите у слово Боже і Його Церкву.
Наша віра постійно зростає, коли ми живемо Словом Божим, і незабаром досягає такої межі, коли ми вже можемо учити інших. Однак твердження про те, що ми станемо дітьми Божими, лише ставши цілком безгрішними, не має підтвердження в Біблії. Ми стаємо святими й безгрішними відразу, раз і назавжди.
Чи призвав нас Господь відповідно до нашого призначення в Христі Ісусі? Так, призвав. Він покликав нас у Христі Ісусі та зробив нас праведними завдяки Ісусу Христу, прийняв нас як Своїх дітей і прославив, щоб ми могли увійти в Його Небесне Царство.
 
Ми стали праведними відразу, увірувавши у спасіння через Ісуса Христа, Який виконав усю Божу праведність. Ми одержали благословення, тому що послухали заклик Божий і увірували в Ісуса Христа, у те, що Він змив усі наші гріхи, щоб зробити нас, незважаючи на наші недосконалості, безгрішними й праведними дітьми Божими, народом Його Царства.
Ось чому доктрина зростання у святості – невірна. Вона не має змісту. Біблія чітко каже нам: «А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив». Віра росте поступово, але прощення гріхів ми одержуємо відразу. Так само відразу ми стаємо дітьми Божими й одержуємо можливість піти на небо. Чи ви вірите в це?
Ми мали можливість стати дітьми Божими по вірі в Євангеліє води та Духа. Бог врятував наше марне життя від гріхів по милості води й Святого Духа. Чи зробили ми щось для Бога, для свого спасіння? Чи внесли ми якийсь внесок у те, щоб стати праведними? Немає нічого, що ми могли б планувати, і ніхто не приймає рішення вірити в Ісуса раніше свого народження. Чи хтось вирішує, що буде вірити в Ісуса, перебуваючи в утробі матері?
 
Нам пощастило почути істину від тих, котрі проповідують Євангеліє води та Духа, ми усвідомили, що це правда й подумали про себе: «У мене немає іншого вибору, як тільки вірити в це; така грішна людина, як я, повинна вірити в це». Відтоді ми почали вірити в Євангеліє води та Духа, одержали прощення гріхів і стали дітьми Божими.
Тільки праведники є дітьми Божими. Бог назавжди прославив їх, дарувавши їм багатства і чесноти Царства Небесного. Ось що означає «бути прославленим». Бог дарував це благословення віруючим, які прийняли Євангеліє води та Духа.
Славмо Господа!