Search
বাংলা
বাংলা
কোভিড-১৯ এবং আন্তর্জাতিক ডাক পরিষেবা বিঘ্নিত হওয়ার কারণে,
আমরা সাময়িকভাবে আমাদের ‘বিনামূল্যের মুদ্রিত বইয়ের পরিষেবা’ বন্ধ রেখেছি|
এহেন পরিস্থিতিতে এই মুহুর্তে আমরা আপনাদের কাছে ডাকযোগে বই প্রেরণে অসমর্থ|
এই অতিমারীর যেন আশু সমাপন ঘটে এবং ডাক পরিষেবার পুনরাম্ভের জন্য প্রার্থনা করুন৷

শিক্ষা

Тема 10: Об’явлення

[Chapter 2-2] Віра, яка може витерпіти мучеництво (Об’явлення 2:1-7)

Віра, яка може витерпіти мучеництво
(Об’явлення 2:1-7)
 
Для більшості з нас мучеництво – незнайоме слово, але для тих, котрі виросли в нехристиянській культурі, воно ще більш невідоме. Звичайно «мучеництво» – це слово, з яким ми зрідка стикаємося у щоденному житті; ми почуваємось далекими від цього слова, бо для нас вельми нереальним є уявити наше власне мучеництво. Проте, розділи 2 і 3 Книги Об’явлення обговорюють мучеництво, і через це Слово ми повинні повірити та прийняти його, тобто повірити, що будемо страждати.
Римські імператори були єдиновладними правителями імперії, людей. Маючи повну владу над країною, вони могли зробити будь-що, що серце забажає. Оплативши і вигравши багато воєн, римська імперія підкорила незліченні нації, збагатилася даниною, яку платили завойовані народи. Не програвши жодної війни, маленька країна зростала і стала однією з найбільших імперій світу. Тільки небо було межею, яку її імператори не могли переступити. Такою великою була їх влада, що їм врешті почали поклонятися, як живим богам.
Наприклад, для імператорів було звичним наказувати зводити скульптури з їх зображенням, та те, що люди поклонялися їм. Для імператорів, котрі проголосили себе богами, поширення віруючих в Ісуса не могло не бути серйозною загрозою їх всевладдю. Проголосивши зібрання християн незаконними, вони удалися до політики пригноблення, переслідування віруючих, арештовуючи, ув’язнюючи і врешті-решт навіть страчуючи їх за віру. Саме, щоб уберегтися від цих історичних цькувань, ранні християни йшли в підпілля, у катакомби, щоб уникати переслідування і, власне, це переслідування заклало основу для їх мучеництва, для захисту праведної віри.
Ось як з’явилися мученики в період Ранньої Церкви. Святі того часу, звичайно, не мучилися просто через відмову визнати владу імператорів. Вони таки визнавали свою мирську владу, але навіть ціною їх власних життів не приймали її, коли та примушувала їх поклонятися людині як богу і відректись Ісуса. Римські імператори наказували християнам зрікатися Ісуса і звеличувати їх не тільки як імператорів, але й як богів. Не в змозі та не бажаючи здаватися перед такими вимогами, ранні християни продовжували наштовхуватися на переслідування і страждати, щоб захистити віру, поки Міланський Едикт в 313 р.Б. врешті дав їм релігійну свободу. Як ці родоначальники віри, ми також радше підемо на праведну смерть, ніж на відречення від віри.
Уривок про сім церков у Малій Азії – це не тільки опис обставин і ситуації того часу, але й об’явлення про світ майбутнього. Він провіщає, що слуги Божі та святі мучитимуться, щоб захистити віру. Так само, як і в римській імперії, прийде час, коли з’явиться повновладний правитель, такий собі сучасний римський імператор, що підпорядкує кожного у своєму тиранічному правлінні, роблячи скульптури зі своїм зображенням, зобов’язуючи всіх поклонятися їм і вимагаючи, щоб його звеличували, як бога. Цей час справді близько, і коли він настане, багато святих підуть на мучеництво, як віруючі Ранньої Церкви.
Тому ми повинні зберігати у своїх серцях Слово застороги, яке Христос адресував семи церквам Азії. Вітаючи, заохочуючи і попереджаючи сім церков Азії, Бог обіцяє їм, що «переможцеві» дасть «їсти від дерева життя, яке в раю Божім» і дарує «вінець життя», «приховану манну», «зорю досвітню», і ще більше! Ось вірна Божа обітниця, що тим, котрі витерплять мучеництво, Він дасть вічне Небесне благословення.
Як же тоді святі Ранньої Церкви витерпіли мучеництво? Перш за все, ми повинні пам’ятати, що ті, котрі страждали, були слугами Божими і святими. Не кожен може страждати. Тільки ті, котрі вірять в Ісуса як Спасителя, не здаються під переслідуваннями і зберігають віру й довіру до Господа, можуть стати мучениками.
Апостол Іван, котрий, як бачимо тут, докоряє Церкві Ефесу, будучи у вигнанні на острові Патмос, був останнім серед дванадцяти апостолів Ісуса, що ще залишався живим. Решта апостолів вже були замучені, також як і інші святі. З точки зору історії, святі семи церков Азії були тільки малою часткою незліченних християн, замучених до 313 р.Б. Втікаючи від переслідування римських властей, вони буквально йшли в підпілля, риючи печери, щоб втекти від них, збираючись в підземних кладовищах, відомих як катакомби, щоб поклонятися Богу, і весь цей час вони ніколи не зраджували свою віру та охоче приймали мучеництво. 
Слуги та святі семи церков Азії, зокрема Церкви в Ефесі, незважаючи на те, що Бог їм докоряє, також були мучениками. Під час страждань їх скріплювала віра в Господа. Вони вірили, що Господь – Бог, що Він забрав усі їх гріхи і був їх Пастирем, котрий провадив їх всіх до Тисячолітнього Царства і Нового Неба та Землі. Саме ця віра і певність надії дали їм силу подолати всі побоювання та смертний біль, спричинені їх мучеництвом.
Ми зараз живемо в останні дні світу. Вже незадовго світ буде об’єднаний під однією владою та з’явиться авторитарний повелитель. Цей єдиновладний правитель, як записано в Об’явленні 13, загрожуватиме життю святих і вимагатиме, щоб вони відмовилися від своєї віри. Але ми, святі останніх днів, зможемо подолати його загрози та вимоги й захистити нашу віру через мучеництво, тому що маємо таку ж віру, як і святі Ранньої Церкви.
У віршах 4-5 Бог докоряє Церкві в Ефесі, кажучи: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся». Що це означає? Це означає, що Церква в Ефесі покинула євангеліє води та Духа. Всі святі Ранньої Церкви, зокрема святі Церкви в Ефесі, повірили в євангеліє води та Духа. Це сталося завдяки тому, що всі учні Ісуса поширювали та проповідували євангеліє води та Духа. Тому євангеліє, яке святі того часу одержали від апостолів, було повним євангелієм, не лицемірним чи штучним євангелієм, яке вчить тільки про кров на Хресті.
Але тут сказано, що слуги Церкви в Ефесі покинули свою першу любов. Це означає, що слуги Церкви в Ефесі відкидали євангеліє води та Духа у церковному служінні. Ось чому Господь сказав, що Він зрушить свічник з місця, якщо вони не покаються. Зрушити свічник означало ліквідувати церкву, що у свою чергу значило, що Святий Дух більше не перебуватиме з Церквою Ефесу.
Для слуги Церкви в Ефесі навернутися до євангелія води та Духа було фактично не так важко. Але це було найменшою з його проблем. Справжньою проблемою було те, що він, серцем вірячи в євангеліє води та Духа, був не в змозі проповідувати явно те, у що вірив. Він прийняв у свою церкву всіх тих, котрі просто визнавали Ісуса Спасителем, навіть якщо не вірили в євангеліє води та Духа, коли фактично якраз віра в євангеліє води та Духа означала для віруючих готовність йти на муки. 
Тож відтоді, іншими словами, він приймав до своєї церкви всіх бажаючих, незважаючи на те, чи вони вірили в Бога і Його євангеліє води та Духа, чи ні. Оскільки прийняття в Божу церкву потребувало дуже великих жертв, та тому що слуга Церкви в Ефесі боявся, що ці жертви не дозволять багатьом приєднатися до церкви, він був не в змозі правдиво проповідувати абсолютну істину.
Але оскільки Святий Дух не може жити там, де немає правди, Бог сказав, що зрушить свічник. Не через брак діл слуг та святих Церкви в Ефесі Бог сказав, що ліквідує церкву; швидше, Він мав на увазі, що зможе більше жити в церкві, бо там вже нема правди.
Ось абсолютна вимога: Церква Божа повинна йти за євангелієм води та Духа. Слуги та святі Божі повинні не тільки повірити в це євангеліє, але й точно та повно проповідувати і навчати його, бо тільки в цьому євангелії можемо ми знайти любов Божу, Його милість і благословення.
Замість того, щоб проповідувати євангеліє, слуга Церкви в Ефесі приймав у спільноту тих, котрі вірили тільки у кров на Хресті. Але навіть для народженого знову слуги, святого чи церкви вірити і не проповідувати євангеліє води та Духа, яке забрало всі наші гріхи через хрещення Ісуса і Його кров на Хресті, означає зробити справу спасіння Христа марною. 
Навіть якщо ми, можливо, не є досконалими перед очима Господа, але віримо в євангеліє і проповідуємо його, Господь може жити та діяти в нас через Святого Духа. Навіть якщо слуги Божі чи святі повні недоліків, Господь може навчати та провадити їх через Своє Слово. У церкві євангелія води та Духа перебуває Святий Дух і присутність Святого Духа в ній означає, що церква свята.
Для Божих слуг чи святих не існує святості, якщо вони більше не проповідують євангеліє води та Духа. Вони, можливо, скажуть, що більше не грішать, але святість неможлива там, де не проповідується євангеліє води та Духа.
Євангеліє води та Духа – це євангеліє, в яке вірили святі Ранньої Церкви, євангеліє, яке проголошує, що Господь прийшов на цю землю, щоб спасти людство, взявши на Себе всі гріхи світу Своїм хрещенням і відкупивши їх Своєю смертю на Хресті. Своїм хрещенням Він забрав усі наші дефекти та недоліки. Бог забрав всі наші гріхи, наслідки нашої слабкості та пороків, і став нашим вічним Пастирем.
Отримавши такі багаті благословення, як можемо проміняти Господа на римського імператора і поклонятися простому смертному, як богу? Позаяк милість Божа була такою великою і рясною, ні заманювання, ані погрози римського імператора не могли змусити святих заперечувати Його любов, і вони добровільно й охоче йшли на мучеництво, щоб захистити віру. Їх не лякали загрози, які мали примусити їх відмовитися від віри, та спроби призначити їх державними службовцями для того, щоб спокусити їх відректися від віри задля матеріальних вигод. Ніщо не могло змусити їх відмовитися від віри та зректися Бога, і саме ця безсмертна вірність дала їм силу піти на муки. 
Серця мучеників були сповнені подякою за милість та любов Бога, Який звільнив їх від гріхів через євангеліє води та Духа. Ті, чия віра не могла зрадити любов Бога, Який назавжди звільнив їх від гріхів, пішли на муки. Прийде час, коли так само, як і римські імператори вимагали від святих Ранньої Церкви визнати їх божественність та поклонитися їм як богам, ми також будемо змушені відмовитися від нашої віри. Коли це трапиться, ми повинні йти слідами родоначальників віри та захистити нашу віру мучеництвом.
Хоч ми повні недоліків, Бог нас так сильно полюбив, що узяв на Себе всі наші вади і гріхи. Незважаючи на те, які ми справді грішні перед Його славою, Він прийняв нас до Себе на руки. Він не тільки обійняв нас, але й вирішив усі проблеми гріхів і смерті та назавжди зробив нас Своїми дітьми й нареченими. Ось чому ми ніколи не зможемо зрадити віру в Нього та повинні охоче і радо йти на муки задля Його імені. Мучеництво – це захист першої любові, яку дав нам Бог. Це не продукт наших людських емоцій, але швидше віри у той факт, що Бог дав усім нам Своє благословення, незважаючи на нашу слабкість та недоліки. Це не результат сили нашої волі, що ми можемо страждати, але нашої віри у Божу велич.
Звичайно, є люди, які мученичо помирають за їх країну або ідеологію. Ці люди мають непохитне переконання, що те, у що вони вірять, правда, і навіть готові піти з життя ради ідеї. А як же ми? Як стають мучениками діти Божі, народжені знову від води та Духа та через віру в Ісуса Христа? Ми можемо стати мучениками з вдячності за євангеліє, у якому Господь спас та полюбив нас. Тому що Бог прийняв нас, незважаючи на наші незліченні недоліки, тому що Він дав нам Святого Духа, зробив нас Своїм народом та поблагословив нас на вічне життя в Його присутності, ми ніколи не зможемо покинути Його. 
Бог також пообіцяв нам Нове Небо та Землю, і вже тільки ради цієї надії ми не можемо залишити свою віру. Байдуже, що трапиться – навіть якщо Антихрист загрожуватиме і переслідуватиме нас до смерті в останні дні – ми ніколи не зможемо заперечити Христа і Його євангеліє води та Духа. Навіть якщо нас кинуть до ніг Антихриста і стратять, ми ніколи не зможемо зрадити милість і любов Бога, нашого Спасителя. Як каже прислів’я, навіть «через наші трупи» Антихрист не доб’ється того, щоб ми зрадили Господа. Нас можуть змушувати робити щось інше, але є одна річ, якою ми ніколи не поступимося: ми не покинемо ані не зрадимо любов Христа, нашого Спасителя.
Чи думаєте, що Антихрист пощадив би нас, тому що ми маємо недоліки? Звичайно ні! Навіщо ми йому знадобилися?! Але Христос зробив нас повноцінними, взявши на Себе наші проблеми і будучи засудженим за нас, незважаючи на те, якими украй слабкими і недосконалими ми є. Ось чому ми не можемо залишити спасенну любов Господню, яка спасла нас через євангеліє води та Духа, і покинути віру в цю першу любов. Ніщо не може бути покинуте, якщо тільки ми спочатку не відмовимося від нього в наших серцях. 
Також, якщо ми бережемо віру глибоко в наших серцях, то зможемо захищати її до самого кінця незалежно від того, скільки загроз, заманювань та насильства потрібно перенести. Якщо ми маємо у своїх серцях дорогоцінну любов Божу до нас і тримаємося цієї любові до кінця, то зможемо захистити євангеліє до останніх днів. Для тих, котрі ходять у вірі, мучеництво ніколи не буде важким.
Ми повинні цілком серйозно замислитись над перспективою нашого власного мучеництва. Мучеництво – це не тільки знесення болю і страждань. Наша плоть така слабка, що навіть найменший укол голкою може принести нестерпний біль. Перенесення такого тілесного болю – це не мучеництво. Швидше, мучеництво – це жертвування власного життя. Не просто фізичні страждання, але фактично втрата життя – ось що таке мучеництво. Коли Антихрист вимагатиме, щоб ми покликали його і поклонилися йому як богу, ми чинитимемо опір аж до смерті. Оскільки тільки Господь є наш Бог і тільки Він заслуговує на поклоніння, то ми повинні страждати, щоб захистити Його ім’я. Ми не можемо обміняти віру на щось інше.
Чи Антихрист, котрий заперечує Бога і вимагає, щоб йому поклонялися, як богу, дійсно заслуговує звеличення? Звичайно, ні! Тільки Бог має силу створити землю і всесвіт. Тільки Він має владу над життям і смертю, тільки Він є без вад, безгрішний та цілком справедливий перед всім створінням, і тільки Він має силу забрати всі гріхи світу. А що ж Антихрист? Єдина річ, яку Антихрист має, – це мирська сила. Ось чому ми не можемо обміняти Христа на нього, і тому ми ніколи не зможемо зрадити свою віру у Всемогутнього Бога.
Бог поза сумнівом зробить нас вічно щасливими. Він воскресить тих, котрі стали безгрішними завдяки вірі в Христа Ісуса, який відкрив їм браму Тисячолітнього Царства і Нового Неба та Землі. Але ті, котрі кланяються перед Антихристом, матимуть вічну кару і будуть вкинуті в пекло разом із Сатаною. Було б найдурнішим відкинути наше вічне щастя, пішовши за Антихристом через страх перед минущим болем і стражданням. Знаючи цю правду, віруючі в євангеліє води та Духа мужньо опиратимуться Антихристу, страждатимуть і одержать вічне щастя як нагороду за їх жертву.
Всі ми страждатимемо. Поза сумнівом: коли закінчиться ера чорного коня, прийде ера блідого (чалого) коня, а потім з’явиться Антихрист та почнуться кари семи сурм. Антихрист обов’язково прийде, святі неминуче мучитимуться, і з нашим воскресінням ми неодмінно будемо забрані на небо. І неодмінно увійдемо до Тисячолітнього Царства. Ось чому ми охоче підемо на муки, коли Антихрист переслідуватиме нас і домагатиметься нашої смерті.
Quo Vadis, один із класичних фільмів, зображує багато християн, які віддали життя, щоб захистити віру, і співом звеличували Бога, навіть коли їх страчували. Власне цей кінофільм є художнім, але його історичний фон реальний, тобто багато християн справді віддали життя, щоб захистити віру. Чому вони так вчинили? Тому що те, чого римські власті вимагали від них — відректися Бога та натомість поклонитися іншим богам, відкинути їх віру — було для них неприйнятним. 
Якби вони проміняли свого Бога, як того зажадали римські імператори, то все б змінилося. Імператор став би їх богом, впокорював би їх своїм правлінням, і вони померли б у битвах, як уся його піхота. Також вони не були б вільні від гріха, ані не змогли б увійти до Нового Неба та Землі. Ось чому вони не могли зрадити свою віру і натомість вибрали певну смерть у радості та похвалі. Навіть вмираючи вони співали хвалу Господу, тому що їх надія була набагато більшою, ніж смертельний біль.
Надзвичайно важливо для нас захищати євангеліє води та Духа. Також обов’язковим є для нас жити в надії та переконанні, що після смерті нас чекає вічне життя в новому світі, наповненому щастям і благодаттю.
Чи ви коли-небудь страждали ради Господа? Чи ви коли-небудь дійсно страждали не через власні недоліки або помилки, але ради Господа? Якщо наші страждання є для Господа, то всі наші болі перетворяться на ще більшу втіху. Апостол Павло так висловив цю втіху, «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас» (До римлян 8:18). Оскільки радість благодаті, яку ми побачимо, значно більша, ніж біль нашого страждання ради Господа, всі наші справжні муки – ніщо перед втіхою і щастям нашої віри. 
Іншими словами, святі та мученики Ранньої Церкви могли подолати біль і віддати життя ради Господа, тому що вони знали, що радість, яка чекала на них, була набагато більшою, ніж їхні муки. Їх мучеництво не було досягненням їх здатності витерпіти біль і страждання, але надії на благодать, яка чекала їх.
Взагалі ж люди зносять біль, думаючи, що повинні вистояти. Це важка і стомлива боротьба. Якщо ж терпіння приносить невтішний результат, розчарування стає ще більшим, то все це – марні страждання! Але для нас, християн, ще більшими є радість і щастя нашої витривалості, адже ми упевнені в нашій надії та винагороді. Постановивши усім серцем служити Господу як Його вірні слуги, ми знаємо, що радість і втіха, які чекають на нас, набагато більші, ніж біль наших самопожертв. Оскільки всі труднощі є ніщо перед радістю, ми можемо прожити життя ради Господа і навіть прийняти мучеництво ради Нього.
Люди мають душі, емоції, думки і віру. Для народжених знову душ, у яких живе Дух Христа, переслідування за праведність може принести їм тільки невимовну втіху і щастя задля благодаті, яка їх чекає. Але, якби вони залишили першу любов, Господь не сумнівався б, чи зрушити свічник. 
Якщо ті, котрі радісно служили євангелію води та Духа цілим серцем та життям, перестануть так чинити, то це тільки означатиме, що вони з часом відкинули втіху служіння євангелію, їх першу любов, навіть якщо не повністю відкинули євангеліє. Вони, можливо, все ще тримаються у вірі, але якщо більше з гордістю не проповідують євангелія та не мають ясного розуміння, що треба, щоб бути спасенним — що крові на Хресті недостатньо для спасіння — то їх віра зникне, а мучеництво стане недоступним для них. Бог тоді зрушить їх свічник.
Ті, котрі служать євангелію зі спокоєм і витривалістю, зможуть охоче прийняти мучеництво, тому що ніколи не залишали свою першу любов. Оскільки ці люди були благословенні Богом для віри та проповідування любові Христа, вони можуть страждати. Не має значення, чи ви здібні та обдаровані; якщо не поширюєте євангеліє води та Духа, церква буде зрушена з місця. Це важливі слова, які Бог хоче, щоб ми почули. Якщо ми усвідомлюємо і віримо в цю правду, то зможемо відновити наші серця в останні дні та страждати ради імені Господа.
Яка фундаментальна підоснова підтверджує нашу віру? Це – євангеліє води та Духа. Якби не ради євангелія води та Духа, то для чого тоді були б наші справи віри? Ми можемо зберігати свою віру, тому що Бог полюбив нас і обійняв нас Своїми руками та євангелієм води та Духа. Оскільки це – незмінна любов, яка прославляє нас, ми можемо зберігати нашу віру і продовжувати проповідувати та поширювати її.
Незважаючи на наші слабкі сторони, ми можемо йти до Бога аж до кінця, тому що євангеліє води та Духа врятувало нас і тому що в цьому євангелії знаходиться любов Христа. Ми повні недоліків, але зодягнулися в євангелії води та Духа, повне любові Христа, і тому можемо любити своїх братів і сестер, Божих слуг і всі душі світу. Істотно, досконала любов недосяжна для людини. Оскільки немає любові серед нас, ми нездатні любити когось, але тільки егоїстично самих себе. Багато людей обдурені поверхневими речами. Вони судять про людей по тих матеріальних достатках, які ті мають. Але любов Божа перебуває з правдивими вірними. Саме вона дає нам можливість поширювати євангеліє, досконалу любов Христа.
Христос прийшов на цю землю, охрестився, щоб прийняти всі наші недоліки і очистити нас від всіх наших гріхів, щоб спасти нас. Як тоді могли б ми коли-небудь залишити свою першу любов, яка зробила нас дітьми Божими? Ми, можливо, недосконалі в багатьох аспектах, але ніколи не повинні бути недосконалі у своїй вірі в правду. Ми повинні проповідувати євангеліє з досконалою вірою. В часи мучеництва потрібна власне віра в євангеліє води та Духа. Коли ми стикнемося з випробуваннями та горем, сила захищати віру і подолати труднощі прийде тільки від віри в євангеліє води та Духа. Адже лише силою цього євангелія наші обличчя можуть запалати радістю, навіть якщо ми стомлені від нескінченної боротьби, з якою стикаємося у щоденному житті. Це – любов Христа.
Іноді люди схильні впасти у пастку законників. Вони думають, що Бог поблагословив їх за те, що вони зробили. Я не можу, звичайно, твердити, що це повністю брехня, адже Господь сказав, що полюбить тих, котрі люблять Його. Але не через наші справи Бог так нас полюбив, що зробив нас безгрішними. Оскільки Бог пам’ятає всі обітниці, які дав нам, і знає всі наші гріхи, Він у Своїй досконалій волі й любові обійняв нас і зробив досконалими. Тільки завдяки Його благословенню ми можемо жити в радості. Бог зробив нас Своїм народом та слугами, і тому ми можемо працювати для Господа, зодягнутися в Його благодать, проповідувати євангеліє іншим і, коли прийде час, страждати задля Його імені. Саме Він дає нам можливість робити все це.
Звідки черпали силу мучениці із Quo Vadis, щоб співати хвалу Господу, навіть йдучи на смерть? Вони знайшли силу в любові Христа. Оскільки любов Христа така велика, вони змогли прийняти мучеництво, співаючи хвалу Богу.
Те ж саме стосується наших власних життів. Ми живемо, тому що Господь дав нам цю можливість; не через наші власні діла ми живемо, як діти та слуги Божі. Ми не зробили нічого, щоб заслужити це. Завдяки любові Божій, незмінній та досконалій, і нашій вірі в цю любов ми можемо йти за Ним до кінця, навіть якщо іноді спотикаємося. Це – сила Божа, а не наша. Мучеництво можливе тільки завдяки любові Божій, яка зробила нас досконалими — тільки завдяки милості Божій ми приймаємо мучеництво. Пам’ятайте цю правду, що саме Бог дає вам можливість страждати, і не витрачайте час безцільно, намагаючись підготуватися до мучеництва, нібито справді самі щось можете зробити. Тільки наша віра в євангеліє води та Духа дасть нам можливість хвалити Господа до останнього подиху.
Господь сказав до семи церков Азії: «Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім». Дерево життя знаходиться в Новому Небі та Землі. Там є трон Божий, будинки з дорогоцінного каменю і тече вода життя. Переможцям Бог пообіцяв Рай, де вони житимуть вічно з Ним у досконалості.
Переможці перемагають із вірою в євангеліє води та Духа. Щось інше окрім цього євангелія не допомогло б їм перемогти, адже перемога можлива тільки силою Божою, а не людською. Сила, яка дає нам можливість перемагати, походить тільки від Бога. Ми повинні усвідомити та цінувати те, якими великими є євангеліє води та Духа та Божа любов і спасіння, тому що саме це євангеліє дасть нам віру, щоб прийняти мучеництво. Нехай ми цілком слабкі, нездібні, необдаровані, некомпетентні, дурні та неосвічені, але ми все ще маємо силу, адже маємо євангеліє води та Духа в наших серцях.
Імена тих, котрі вірять в євангеліє води та Духа, записані в Книзі Життя. З іншого боку кожен, чиє ім’я не записане в Книзі Життя, впаде і здасться Сатані. Тільки ті, чиї імена написані в Книзі Життя завдяки вірі в євангеліє води та Духа, не поклоняться перед Дияволом. Ви повинні переконатися, що ваше ім’я є напевно і поза сумнівом записане в Книзі Життя.
Коли ми підемо на муки, підемо з вірою, першою любов’ю Христа, яку Він дав нам. Ми можемо чекати на мучеництво без тривоги чи побоювання, тому що ми віримо, що Святий Дух, котрий живе в нас, дасть нам силу, щоб піти на муки. Оскільки страждання мучеництва не може зрівнятися із славою неба, яке чекає нас, ми не втікатимемо від смерті, а натомість сміливо приймемо наше мучеництво, захищаючи дорогоцінне євангеліє. Зараз ми повинні забути будь-які думки про те, як зможемо страждати, адже це станеться не завдяки нашим зусиллям, але Божій силі.
Я упевнений, що наступне оголошення прозвучить колись із гучномовців: «Дорогі громадяни, це останній день, коли можна одержати мітку. Тільки кільком доведеться одержати мітку сьогодні. Ми вельми вдячні вам за співробітництво. Одержання мітки дуже корисне і обов’язкове для вас, тому що це значить встановити лад у нашій країні. Тож, будь ласка, щонайшвидше підійдіть до мерії та одержіть мітку. Знову кажу вам, це останній день, коли можна одержати мітку. Ті, котрі не одержать мітки сьогодні, будуть серйозно покарані. Зараз, щоб було зрозуміліше, я назву імена тих, котрі ще не мають мітки». Звичайно, це вигадка, але такі речі поза сумнівом трапляться в найближчому майбутньому.
Віруючі Ранньої Церкви єдналися один з одним під знаком риби. Цей знак був паролем для них. Нам також варто встановити знак, який би нам дозволяв упізнавати братів і сестер, щоб таким чином ми могли заохочувати віру один одного та прийняти мучеництво. 
Оскільки ми не змогли б витерпіти мучеництво власними зусиллями, то можемо відкинути тривоги та сміливо йти на муки. Нічого нам боятися праведної смерті. Нам доведеться лише жити для Господа, поки ми є на цій землі. Ми можемо віддати себе Господу, тому що знаємо, що ми призначені, щоб страждати ради імені нашого Бога. Ви повинні усвідомити, що, якщо намагатиметеся уникнути мучеництва, побоюючись втратити майно, то матимете ще більші страждання та біди. Ви повинні стати людьми віри, які, знаючи, що вони мучитимуться ради Христа, прагнуть прожити життя ради Господа аж до самого кінця.
Коли усвідомимо, що підемо на муки, то станемо мудрішими в нашій вірі, розумінні і житті. Ці знання – ліки від нашого безглуздя, що дозволяють нам забути всі мирські принади. Це не означає, що нам доведеться відмовитися від наших життів, але ми житимемо для Господа. Сила Божа вкине Сатану до бездонної ями, а до того часу будемо жити для Господа, котрий спас нас, боротися та перемагати Сатану й Антихриста і віддавати всю славу перемоги тільки Богу. Бог хоче, щоб ми Його прославляли. Я дякую Господу за дану нам ласку з вірою славити Його за те, що так багато дав нам. 
Ми віримо, що Господь скоро повернеться, щоб забрати нас. Багато душ навернуться до Бога в останні дні, і Бог прийме всіх у Свої обійми та забере з Собою. Бог так промовив до Церкви Філадельфії в Об’явленні 3:10: «А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі». Бог безперечно виконає Слово обітниці.
Словами «А що ти зберіг слово терпіння Мого» Бог каже про вірне життя святих. Це означає, що вони непохитно трималися віри незважаючи на те, що казали чи робили інші. Коли Бог каже: «Я тебе збережу від години випробовування», Він має на увазі, що ті, котрі виконали Його наказ наполегливо стояти у вірі, будуть звільнені від випробувань віри. 
Іншими словами, коли прийде час нещастя та мучеництва, Бог просто забере нас з Собою, якщо ми вірно провадимо щоденне життя у служінні та молитві. Коли ми постановимо, що маємо страждати, наші серця очистяться від розвалин і в результаті наша віра стане ще сильнішою. Ми повинні прожити все життя у вірі перед Богом, пам’ятаючи обіцянку Божу, що через мучеництво ми цілком вбережемося від години випробування. Тож ми повинні жити вірою.
Зараз ми живемо в еру Об’явлення. Є багато нерозумних християн, які, нехтуючи Слово Боже, уперто тримаються брехливої віри в доктрину вознесіння ще до мучеництва. Коли прийде останній день, вони виявлять, як сильно помилялися. Ліченими є дні їх влади і сили; нам потрібно тільки жити з вірою в певність нашої надії, що Бог виконає Слово обітниці.
У середині періоду Великого Горя ми мучитимемося, захищаючи нашу віру, і якраз перед карами семи чаш будемо забрані Богом на небо й увійдемо в Тисячолітнє Царство. Коли здійсниться наша надія на владарювання з Христом, всі наші страждання на цій землі будуть більш ніж компенсовані нагородами, які чекають на нас, і тоді перехід до вічного Нового Неба та Землі переповнить нас невимовним спокоєм. Сьогодні ми живемо вірою, для Господа, в надії на виконання Божої обітниці. Вірячи, що Христос виконає всі Свої обітниці, ми живемо в радісному очікуванні того дня, коли зможемо завжди жити з Ним в наших прославлених тілах. 
Я дякую Господу за дане нам євангеліє досконалого прощення гріхів, за можливість прийняти мучеництво, захищати нашу віру в Нього і стояти поряд із блаженними.
 
 
Про Церкву в Ефесі
 
Ефес, велике портове місто в Малій Азії, області римської імперії, був торгівельним та релігійним центром. В часи Ранньої Церкви це було міжнародне місто, що швидко розвивалося; на північ від нього була Смирна, а на південь – Мілет. Міфи твердять, що найперше Амазонка, хоробра богиня війни, побудувала місто в 12-му сторіччі до Христа, і віддала його Андроклу, наслідному царю Афін. 
Ефес був, з матеріальної точки зору, процвітаючим містом, що означало, що він також був дуже мирським містом. Ось чому Бог наказав Церкві в Ефесі боротися до кінця та подолати Сатану, щоб не втратити євангеліє води та Духа. Ми повинні усвідомити, яке важливе Боже Слово правди, і захищати свою віру.
Через апостола Івана Бог написав Церкві Ефесу: «Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих: Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся». Бог хвалить Церкву в Ефесі за її справи, терпіння, за невизнання зла і випробовування та розкриття брехливих апостолів, за невпинну, наполегливу та терпеливу працю ради Його імені.
Але Він також докоряє Церкві в Ефесі за її гріхи. Ось яке продовження листа: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся. Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім».
В згаданому вище уривку сказано, що Бог ненавидить Николаїтів. Николаїти тут позначають певну групу віруючих, котрі опиралися Богу, Його церкві та правді. Про те, що робили Николаїти, детальніше йтиметься в наступному уривку, адресованому Церкві в Пергамі.
 
 
Гріхи Николаїтів
 
Об’явлення 2:14 каже, «Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили». Перехресне посилання на цей уривок є у розділі 22 Книги Чисел, де записана історія Балака, короля моавитян. 
До того часу, коли іудеї досягли рівнин Моав в землі обітованій після масового виходу з Єгипту, вони завоювали сім племен землі, як «вискубує віл польову зеленину». Почувши про це завоювання, Балак став жахатися їх Бога, бо боявся, що доля моавитян буде така ж, як і тих вже завойованих племен землі обітованої. У спробі знайти спосіб перешкодити іудеям завоювати їх, Балак прикликав Валаама, брехливого пророка, щоб той прокляв іудеїв та їх нащадків.
Валаам був пророком брехні, але на думку поган він був служителем Бога. Він не був ні нащадком первосвященика Аарона, ані левітом. Але король моавитян Балак вірив, що ті, котрих Валаам поблагословить, будуть благословенні, а ті, котрих він прокляне, будуть прокляті. У той час Валаам, хоч і пророк брехні, був відомий як визначний чаклун.
Все ж Валаам не міг зробити того, про що цар Балак просив його. Причиною було те, що іудеї були Божим народом, тому він не тільки не мав дозволу від Бога проклясти іудеїв, але якби й зробив це, то тільки накликав би прокляття на себе. Зламаний силою Божою, Валаам не міг зробити нічого окрім як фактично поблагословити іудеїв. Розгніваний цим, Балак попросив Валаама проклясти іудеїв з місця, де він не міг їх бачити.
Валаам одержав великі скарби від Балака і за це навчив його, як наслати прокляття на іудеїв. План був спокусити їх вчинити перелюб, запросивши на банкет до моавитян і давши їм жінок, щоб іудеї були покарані Богом за їх гріхи. Ось як пророк брехні Валаам навчив Балак знищити іудеїв.
Бог сказав, що Він зненавидів Валаама, тому що той любив гроші. Багато людей в сучасній християнській спільноті є такими ж, як Валаам. Всі вони, фактично, є неправдиві пророки, але багатьох з них все ще поважають і цінують. Але Валаам гнався за матеріальними скарбами. Коли йому давали вдосталь грошей, він благословив; коли ні, він проклинав. У сьогоднішній християнській спільноті, на жаль, дуже багато тих, котрі, як вважаємо, є слугами Божими, насправді такі самі, як Валаам. Коли ті, котрі вірять в Бога, прагнуть тільки матеріальних вигод, вони стають неправдивими пророками. Ось чому Бог ненавидів Николаїтів.
Чи знаєте, що саме призводить до знищення Божої церкви і Його слуг? Любов до грошей. Ті, котрі прагнуть тільки матеріальних вигод, є мертві перед Богом.
 
 
Церкви, які слідують за Валаамом
 
Сьогодні, як в часи апостолів, є багато мирських церков і слуг брехні, які йдуть шляхом Валаама. Вони всіма засобами прагнуть загребти гроші від їх послідовників. Наприклад, є така курйозна практика, коли члени спільноти конкурують між собою не духовністю, але матеріальними жертвами, нібито внесок віруючого – це барометр його чи її віри. Кажучи, що віра тих, котрі більше жертвують церкві, більша, ніж віра тих, котрі дають менше, мають на меті тільки збагачення церкви.
Звичайно, це чудово, якщо віруючі вирішують служити Богу і Його євангелію із щедрості свого серця. Але неправдиві пророки, як Валаам, полюють на віруючих, щоб наповнити власне черево. Вони заохочують своїх послідовників до конкуренції у матеріальних пожертвах, як от: «Я приніс десятину, і Бог десятикратно винагородив мене благословенням через мій бізнес». Обдурені Валаамом, нічого не підозрюючи, віруючі думають, що це шлях до істинної віри, коли фактично це є дорога до зубожіння, як духовного, так і матеріального, чванства і, зрештою, смерті.
«Учинки Николаїтів» – це ті ж діла Валаама. Так само, як і Валаам у своїй жадібності навчив Балака, як покласти камінь спотикання перед іудеями, багато з тих у сьогоднішній християнській спільноті, котрі твердять, що вони – слуги Божі, зацікавлені тільки в кишенях їх прихожан. Зведені з праведної дороги цими неправдивими пророками, люди залишаються з порожніми руками, віддавши все майно цим пастирям брехні; і що навіть гірше, швидше чи пізніше вони опам’ятаються й усвідомлять, що повірили в абсолютну брехню. Зрештою, вони засуджуватимуть неправдиву церкву та врешті відмовляться від віри. На жаль, але це сумна дійсність, ця ситуація зовсім не незвичайна, навіть в так званих євангельських церквах. Обдурені Валаамом, багато віруючих зведені з шляху цим шахрайством і залишають церкву.
Святе Письмо каже нам, що Бог ненавидить учинки Николаїтів. Якщо ми підемо за Николаїтами, то втратимо свою віру в Бога. Ми маємо багато свідчень, які Бог дав нам, і це – всі духовні скарби. Але гнатися за матеріальними вигодами, використовуючи ці свідчення –це зло, від них ми повинні дуже стерегтися, адже це – учинки Николаїтів, ненависних Самому Богу.
 
 

Природа Віри

 
Бог застерігає від справ Николаїтів всі сім церков Азії. Крім того, Він також обіцяє їм, що переможцеві дасть їсти з дерева життя. Коли ми служимо Господу, робимо це з вірою, вдячністю за Його відкуплення і знаючи, що поширення євангелія води та Духа – це єдина правильна справа. Ми не служимо Богу, щоб постати у вигідному світлі для інших, або щоб у якийсь спосіб виглядати хорошими. Адже це не є ні істинне служіння, ані істинна віра. У церкві Божій ми повинні бути дуже обережними щодо діл Николаїтів. Ось чому Господь попередив всі сім церков Азії про Николаїтів.
Чи знаєте, чому багато церков не народжених знову виростають такі великі й так швидко? Вони ростуть, тому що побудовані на неправдивій вірі та брехливих свідченнях. Слуги Божі ніколи не повинні наживатися за рахунок парафіян.
Істинна віра – це віра в спасіння, яке Бог дав нам з хрещенням Ісуса, Його кров’ю на Хресті та справедливістю щодо нас. Але багато церков використовують свідчення, щоб вигребти кишені їх прихожан. Ви повинні бути достатньо обережні та мудрі, щоб бачити, що істинні свідчення корисні для віри та хвалять Бога, тоді як неправдиві є для вас пасткою.
Всіма найбагатшими церквами в сьогоднішньому світі керують священики, які подібні до Валаама. Церковні лідери, які йдуть дорогою Валаама, використовують свої церкви, щоб експлуатувати їх послідовників тільки для власних матеріальних інтересів. Християнські лідери, такі як Валаам, витягають гроші у їх послідовників, підбурюючи їх на конкуренцію пожертв. Я ненавиджу їх учинки. 
Істинне життя у вірі починається з нічого окрім віри. Ми повинні бути достатньо мудрими, щоб уникати пасток Николаїтів, які встановив Сатана. Кожен повинен знати учинки Николаїтів і ніколи не бути обдуреним слугами Сатани, чия жадність не знає жодних меж. Зокрема, слуги Божі повинні бути надзвичайно обережні в цьому відношенні. Це стосується також священників. Коли священики стають надмірно стурбовані їх матеріальними статками – автомобілями, якими їздять, величиною будинку, нерухомим майном, яким володіють, сумами на банківських рахунках, то вони зіпсують свої церкви, ведучи їх дорогою Николаїтів.
Бог сказав семи церквам Азії звернути особливу увагу на цю проблему. Люди з вірою Валаама шукають тільки матеріальних вигод, власної слави і зрештою мають намір стати засновниками культу. Церква Божа не повинна домагатися матеріальних скарбів. Бог пообіцяв нам, що поблагословить тих, котрі бережуть євангеліє води та Духа; ми повинні використовувати свої матеріальні кошти для проповідування євангелія, а не збирати скарби на цій землі.
 
 

Відкидайте неправдивих пастирів

 
Навіть народжені знову віруючі будуть приречені, якщо спіймаються в пастку Николаїтів. На початку вони, можливо, думають, що віра їх лідерів дивовижна і сильна, але обман неправдивих пастирів зрештою приведе їх до знищення.
Бог сказав ангелу Церкви в Ефесі, що Він ненавидить учинки Николаїтів. Кожен, заманений Николаїтами, вже приречений. Для нього смерть неминуча, незважаючи на те, чи він народжений знову віруючий, слуга Божий, чи хтось інший, зведений Николаїтами. Як поганий пастир веде паству на смерть, так неправдиві пророки приносять прокляття. 
От чому Бог сказав Своїм слугам: «Паси ягнята Мої». Слуги Божі повинні піклуватися про віруючих, як пастир піклується про своїх ягнят, захищаючи їх від небезпеки і дбаючи про їх потреби. Як пастирі, вони повинні бути певні, що їх пастви не заблукали, з’ясувати, які загрози, можливо, постають перед ними, і не дати їм наблизитися до таких небезпек. 
Я чув від людей, які дійсно вирощують овець, що останні – чи не найвпертіші тварини. Чи перед Богом ми не подібні до цих упертих овець? Бог мав поважну причину, коли використав метафору про ягнят, щоб описати нас, адже Він дуже добре знає, які ми часто буваємо вперті. 
Чому Бог неодноразово нагадує семи церквам Азії про учинки Николаїтів, Єзавелі і Валаама? Чому Він пообіцяв, що переможцеві дасть їсти з дерева життя? Він так чинив, щоб навчити нас бути на сторожі перед обманом неправдивих пророків. Ми повинні замислитись над Словом Божим і запитати себе: «Що є істинним євангелієм води та Духа?» Змішування Слова Божого з певними людськими вченнями та правдоподібними класифікаціями не означає, що це – євангеліє. Є достатньо красиво оформлених і підготованих проповідей в сьогоднішньому християнстві, які не мають нічого спільного з євангелієм води та Духа. Багато знаменитих проповідників навіть мають своїх власних професійних спічрайтерів, котрі пишуть проповіді від їх імені, а ті тільки читають підготовані кимсь іншим тексти.
Ми ніколи не повинні бути заманені Николаїтами. Народжена знову церква повинна бути дуже обережною, щоб не гнатися за матеріальними вигодами; зокрема священики повинні постійно бути на сторожі, і це саме стосується кожного члена спільноти. Намагання витягнути гроші з членів церкви, прикрасити церкву з матеріальною марнотратністю й будування церковних споруд, що виглядають більше як палаци, ніж як храми, та водночас проповідування наближення другого приходу Господа!— все це діла неправдивої віри, учинки Николаїтів.
Ми повинні звернути особливу увагу на неправдивих пастирів і переконатися, що нас не обдурюють. Святі просто не повинні любити гроші. Швидше, ми зобов’язані любити та берегти євангеліє води та крові, першу любов Божу. Ми повинні прожити життя у вірі, яке ґрунтується на правді, що Бог спас нас водою Христа і кров’ю ще до того, як ми зустріли Його. Ми повинні повірити в Слово Боже, що Ісус забрав всі наші гріхи Своїм хрещенням і смертю на Хресті.
Послідовники Николаїтів ніколи не проповідують євангеліє води та Духа. Вони не зацікавлені в справах євангелія води та Духа, але тільки в наживі. Це – Валаами сьогодення, котрі поклали камінь спотикання перед іудеями та привели їх до смерті. Ви повинні пам’ятати про це.
Врешті Валаам був убитий Ісусом Навином. Як написано в Книзі Ісуса Навина, цей пророк брехні був убитий мечем Ісуса Навина, коли іудеї завоювали землю обітовану. Валаам був убитий, тому що він не був істинним служителем Бога. Всі ті, котрі використовують ім’я Христа, щоб експлуатувати безвинних віруючих та насичувати власне черево – це сьогоднішні Валаами. Ми повинні пам’ятати, що Валаам використовував усі засоби, щоб наситити свою жадібність. 
Бог сказав слугам Церкви в Ефесі, «переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім». Іншими словами, цей уривок також означає, що ті, котрі діють нерішуче і втрачають волю, помруть. Шлях Валаама для людини – це смерть. Бог дав нам Своє Слово застереження, щоб ми не потрапили у пастку Николаїтів, і я дякую Йому за це. Я щиро надіюся та молюся, щоб ви не піддалися матеріальним спокусам і не були покинуті Богом через жадібність.